Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

димуючi покришки горщикiв,

гак, макiтра – всi вони Коню служать.

Його вуздечка, путо, попона;

що вiн пив, що їв, що нюхав,

все це Боговi угодне.

Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне,

хай не буде йому на шкоду блискучий казан,

пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук «Шануймо!»,

цього коня хай прийме Бог.

Той убор, який розстилають для Коня,

верхнє покривало, золотi бляшки,

уздечка, пута – вся збруя –

все належить Богам.

Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв,

коли його вдарено батогом,

то так як ложкою з тоуком до Вогню,

я замовляю цi образи молитвою.

Сокира рубає тридцять чотири ребра

цього найкращого Коня, втiлення Бога,

притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити,