Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

1. РIЗДВО

Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це коло сузiр'їв: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба.

У Дани i Водана не було дiтей, бо їм було провiщення: якщо не матимуть дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'їла те яблуко, то народила б сина, котрий би був наслiдком iснуючої в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на рiк прилiтала Жар-птиця, з'їдала те яблуко i пiрнала в море.

Аж урочої години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав Данi. Вона його з'їла i стала вагiтною. Тим Змiєм був сам Водан. Як таке трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк.

Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи, народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд їй дивився i просив узяти з собою. Як залишився Триєдиний сам на бiлому свiтi, то був слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божистої роси упала в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю.

Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана. Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по щелепах i розбив їх. Як замахнувся Тар'ягн своєю булавою, як ударив Змiя по головi, провалив голову, i з неї води потекли потоками. Цi води обмили лице Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя.

Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий напiй – амрiту – Тар'я набрався сили.

Так причина стала наслiдком. Постав триєдиний закон: Батько-Мати-Дитина.

Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риби.

Звичай

Двадцять третього грудня сiм'я рано лягає спати. До цього дня господар наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiтає двiр. Господиня наводить лад у хатi: миє столи, лавки, дверi, посуд, мiняє фiранки на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я миється i вбирається в чисту бiлизну. Застеляється чиста постiль.

На Святу вечерю 24 грудня готується дванадцять пiсних страв. Протягом дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не їсть, окрiм дiтей до 7-ми рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями, картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та маком.

Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також утримання вiд їжi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожної дорослої людини i є не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi їй дав Бог, так само може бути рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звичаєм носити воду i готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-ї години 24 грудня, щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб святковий стiл був споруджений до появи на небi першої зiрки. А якщо небо захмарене, то орiєнтовно по годиннику з настанням вечора починається Свята вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиняється хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi дверi i кватирка. Господар читає з книги «Бережа» речення No 37. Тодi виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'ї є, бере ялинку i пучок колоскiв, стає в сiнях i проголошує:

– Рiздво прийшло.

Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до вхiдних дверей, вклоняються i говорять:

– Бог благослови.

Господар i мала дитина говорять:

Святки прийшли.

Їм вiдповiдають: