Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

Боги вiднайшли у коровi Тоук,

трояко подiлений i схований Папою,

Тар'я є джерелом одного, Свiтло є джерелом другого,

третя суть Тоуку – це їхня сукупна дiя.

Струменi Тоуку течуть iз серця Водана,

оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт,

подивимось уважно в цей прозорий Тоук

i посерединi зауважимо золотий прутень.

Так думки зливаються у потiк слiв,

очищенi добрими, сердечними помислами,

так i прозорий Тоук збiгає на вогонь,

стрибає, наче сарна, яка втiкає вiд стрiли.

Наче водоворот у руслi рiки,

завихрюється Вогонь i народжується вiтер,

потiк Тоуку, як рудий жеребець,

що ламає огорожi, набрякаючи силою.

Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича,

наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка,

струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова,

всезнаючий Тар'ягн насолоджується Тоуком.