Розділ «VIII. КIМАР'ЯГН»

Тим часом Кiмар'ягн та Краян iшли далi за срiбною ниткою. Iшли та й iшли, сiли вiдпочивати на галявинi. Дорогою вполювали козулю i стали смажити її на вогнi. Коли пiдскакує до них Галка i просить, щоб i їй дали шматочок. Кiмар вiдрiзав шмат м'яса i кинув Галцi. Галка й запитує витязiв людською мовою:

– Куди це ви, козаки, мандруєте?

– Ми шукаємо золоту стрiлу Тар'ягна, що її випустив Кiмар, а Галка її пiдхопила i десь понесла.

Галка й каже:

– Ти, Краягне, iди далi сам, бо Кiмар'ягн уже прийшов. Хай садовить мене на плече, i я поведу його до воронячого князя, бо стрiла у його доньки.

Посадив Кiмар Галку на плече, а Країн пiшов далi за срiбною ниткою. Галка сидить у Кiмар'ягна на плечi i нашiптує:

– Iди праворуч, iди лiворуч, iди прямо.

Йшли вони так три днi й три ночi. Пройшли один, пройшли другий густий лiс. Раптом вийшли на велику галявину. Трава i квiти на тiй галявинi – все з чистого срiбла. Серед галявини скеля, теж iз срiбла, а на скелi чудовий палац. Галка знялась з Кiмарового плеча i полетiла. Кiмар'ягн прийшов пiд мури палацу, тут його зустрiла сторожа i повела просто поперед срiбний трон, на якому сидiв воронячий князь.

– Як ти сюди дорогу знайшов?

– Трапець привiв.

– Чого тобi вiд мене треба?

– Маю вашу доньку засватати, бо вона вхопила мою золоту стрiлу.

– Хто ти родом?

– Я Кiмар'ягн, син Лада i Лади.

– Чули ми, що цей рiд княжий, але не до сватання нам. У нас велике горе. Жили ми з жiнкою добре та мали сiмох синiв i одну прийомну дочку. Знайшли ми її на березi Днiстра i назвали Галкою, бо вона була дуже чорнява, волосся – як галчине крило. Одного разу сини гралися в хатi i дуже гармидерували. Жiнка спересердя вiзьми i скажи:

– А щоб ви полетiли свiт за очi!

А в цей час вона варила їсти i була повернута до Сварога. Почула її слова Ягна i вволила її волю: сини стали гайворонами та й десь полетiли. Пiшла Галя їх шукати, забрела в густий лiс. Бачить – блимає свiтло. Пiдiйшла ближче, аж то хата. В тiй хатi жила Мiсяцева мати. Попросилась Галя переночувати. Мiсяцева ненька її запитує:

– Звiдки ти, дитино?

Розказала їй Галя все.