Розділ «XI. НОВИЙ ЗАКОН»

I. Року Божого 861 до нової ери

Як вилiз Свiтовид на самий вершечок дуба, ударив страшної сили Перун, спалив верхiвку дуба i розколов її. Тiло Свiтовида згорiло, душа полинула на третє Диво, а попiл засяяв навколо дуба срiбним серпанком.

В цей час Свiтовид подумки повторював слово «Ягна», подумки покладаючи на груди Криж. Стала перед його духовним зором блакитна рiвнина, а посеред тої рiвнини яскрiла бiлим вогнем величезна куля. Пiдiйшов вiн до неї так, що ледве мiг дивитися на її яснiсть i побачив, що це сидить на гнiздi iз закрученого Свiтового Звия Бiла Лебiдка. Сказав Свiтовид:

Бережо-Ягно-Дивна-Жива, послали мене люди дiзнатися, чи буде зiгрiвати Землю Дарбог?

Почув вiн голос:

– Аби дiждатися людям Дар-Бога-Коло, треба щоб вони виконували закони. Перший закон життя – це Любов. Як знаєш ти, Свiтовиде, любов зароджується в серцi юнака а чи юнки неусвiдомлено, як Божисте палання душi, коли вони нiби i не думають про злягання, а лише прагнуть бути разом, щоб насолоджуватись об'єднанням палаючих любов'ю душ.

Свiтовид:

– Але про це знають i говорять нашi волхви.

– Вiрно, поокремо люди знають майже про все, але всього в цiлому не знає нiхто. Не всi люди виконують тi закони, про якi вони знають, i не всi люди хочуть виконувати те, про що вчать волхви. Навiть не всi волхви правильно тлумачать закони. От на землi, крiм свiтлих волхвiв, є ще гурт вiдунiв-єнореїв, котрi хочуть знати i те, про що можна дiзнатися, порушуючи закон. Хоча й народилися чоловiками, а личину носять таку, як у жiнки: голять геть чисто лиця, винайшли спецiальну масть i мажуть нею груди, внаслiдок чого в них вiдростають жiночi груди, беруть у постiль мужчину i пiдставляють йому свiй зад, хоча у них немає жiночого лона i вони не можуть народжувати дiтей. Вiд того тiло страждає i швидко згорає, бо змикається позитивна i негативна енергiя. Смердить сiркою. Проте найбiльше страждають тi чоловiки, якi задовольняють чортовi пристрастi єнореїв, бо внаслiдок того, що вони сунуть свiй живець в зону смертi, в них розладнується нижня петля прив'язаностi до Дерева життя. Це навiть призводить до заразної хвороби, яка псує кров i передається дiтям, яких цi чоловiки встигають завести iз жiнками, бо для них немає нiякого розбору в способi задоволення своєї хiтi. Активнi збоченцi живуть утричi разiв менше, нiж люди, якi ведуть правильне любовне життя.

Так робиться грiх перед Богом, бо зневажається справжня любов, яка є Божистою енергiєю життя. Вони нiбито здiйснюють таку дiю, як i в любовi, але це є антилюбов, це вiд Чорта. Бути спаленим Перуном – це благо. Померти вiд затяжних недуг в муках на землi – ось справжня кара Божа.

Свiтовид:

– Бо ж i ти, Боже, не завжди ясно подаєш свої знамення. От, кажуть, давним давно i князями, i волхвами в людей були жiнки. А тодi чомусь князями i волхвами стали чоловiки. Тож єнореї i наслiдують давнiх волхвувальниць, якi могли народжувати.

Голос:

– Отож, Свiтовиде, запам'ятай висновок iз першого закону. Чоловiку – чоловiче, а жiнцi – жiноче. Збоченцi не служать нiякому Богу, а лише Чорту. За верховним законом, внаслiдок повiльного повороту Дива, на Землi змiнюються полюси. Там, де було тепло, стає холодно, там, де було сухо, стає мокро, там, де було низько, стає високо. Там, де панували жiнки, панують чоловiки, а колись знову буде навпаки. Любов можлива лише помiж чоловiком i жiнкою. I чоловiчий живець можна запихати лише в жiноче живородне лоно. По своїх законах Бог насилає на порушникiв хвороби i скору смерть, по земних законах, якщо грiх збоченства стає вiдомий громадi, а тим паче хтось буде хвалитися ним i намагатись увести в закон – цей «хтось» заслуговує на смерть, таку, яку визначить громада.

Отже, помiж чоловiком i жiнкою може бути любов, вони можуть обнiматись, цiлуватись, злягатись, але злягатись лише дiтородними органами. Мiж чоловiком i чоловiком може бути лише дружба, вони можуть здороватись за руку, обнiматись i притискатись одне до одного щоками, але не мають права цiлуватись у губи. Мiж жiнкою i жiнкою може бути лише дружба, вони можуть здороватись за руку, обнiматись i цiлувати одна одну в щоку.

Свiтовид:

– Однi вчать, щоб була в чоловiка лише одна жiнка, а в жiнки один чоловiк, а iншi вчать, що може бути всяко.

Голос:

– Не у всякого чоловiка i не у всякої жiнки однакова снага, тому, якщо чоловiк а чи жiнка зможуть уникнути ревнощiв i якщо у них вистачає статкiв, вони можуть мати дружин по потребi, i це не карається вищим законом.