Розділ «XV. ПРОПОВIДI»

1. Про любов

Любов – це крапелина кровi Тар'ягна, сина Ягни i Дарбога, яка впала в серця наших прабатькiв Лада i Лади, коли Тар'ягн поборов Золотого кабана. Саме любов робить людей безсмертними, бо лише народжуючи дiтей, вони можуть продовжувати свiй рiд. У новонародженому тiлi розвивається молода душа, хоча в нiй живе досвiд всiх попереднiх поколiнь.

Прагнення любовi чоловiка до жiнки, а чи жiнки до чоловiка невситиме, доки тiло молоде. В любовному зляганнi чоловiк i жiнка вiдчувають себе єдиним Богом-творцем. Це мить найвищої насолоди, але у вищому своєму спалаху вона коротка. Жiнка i чоловiк увесь час живуть в очiкуваннi цього спалаху насолоди, розчаровуються, що вiн швидко минає, i починається нове чекання.

З часом любов чоловiка до жiнки, а чи жiнки до чоловiка продовжується у плеканнi дитини, їм обом може в якийсь час видатись, що вони стали менше любити одне одного, але думаючи про беззахиснiсть дитини без їхнього обопiльного пiклування, вони згоджуються на триєдинiсть любовi. Таким чином триває Лад: народжуються дiти, ви їх виховуєте i потiм помираєте з надiєю, що ваше життя продовжується в дiтях.

Любов можлива лише мiж чоловiком i жiнкою, якщо вони не родичi в третьому колiнi. Ця любов може завершуватись зляганням лише дiтородними органами. Що ж до приязнi чоловiка до чоловiка, то тут може бути лише дружба чи побратимство. В цьому випадку мiж двома особами дозволяється лише рукостискання, обiйми в одежi (пiсля довгої розлуки) i чоломкання – поцiлунок у лоб чи в щоку. Так само виражається приязнь мiж двома жiнками, приязнь батька до сина чи дочки, матерi до сина чи дочки.

Цiлуватись у губи дозволяється лиш чоловiку з жiнкою.

Коли одруженi чоловiк i жiнка мають дiтей, а тодi з якихось причин розлучаться, то нi в якому разi не можна не давати батьковi зустрiчатись зi своїми дiтьми чи навпаки – не давати матерi зустрiчатись зi своїми дiтьми. Грiх настроювати вороже дiтей проти рiдної матерi чи рiдного батька. У дiтях злита воєдино ваша любов, ваша кров, ваша життєва енергiя, тому помiж вами не може бути доконечної ворожнечi, хоча ви й розлучилися через те, що любов минула.

Любов – це не постiйне явище для окремої особи i може проявлятися протягом одного життя людини до осiб протилежної статi кiлька раз чи водночас до кiлькох осiб у той самий час. До поширення iудоєвангелiзму в країнi Араяна (так ранiше називалась Україна), кожен чоловiк (вiльний общинник), якщо мав достаток i чоловiчу снагу, мав двi-три жiнки. Були також жiнки, якi жили час вiд часу з iншими чоловiками, мали дiтей вiд рiзних батькiв. Якщо у такому спiвжиттi був лад, то це не осуджувалось громадою. Учитель Барбара вчить, що так може бути i зараз i потiм.

Проте коли над подружнiм життям тяжiє звичай одножонства, а чоловiковi не вистачає тої жiнки, з якою вiн вперше одружився, то щоб не залишати дiтей без батька, вiн шукає собi ще одну жiнку, але так, щоб не знала перша. В такому випадку краще, щоб перша жiнка про це не знала, iнакше почнуться ревнощi, i не кожна, навiть сильна людина, може їх подолати. Це ж стосується i тих випадкiв, коли жiнка, потай вiд першого чоловiка, зустрiчається ще з одним. Якщо ж чоловiк (або, вiдповiдно, жiнка) дiзнається про цей побiчний зв'язок, то не треба признаватись, щоб остаточно не поранити душi людини, яку ви колись кохали. Хай у неї залишиться надiя на те, що вона помилилася у своїх пiдозрах. Увага i пестощi згладжують душевнi рани. Якщо ж це неможливо i виникли ревнощi, то треба розлучитись. Залишати помiж себе ревнощi, а тим бiльше їх провокувати дуже небезпечно. Ревнивий чоловiк чи ревнива жiнка можуть дiйти до такого стану, що можуть вбити чи накласти на себе руки.

Любов i, як наслiдок, природне злягання чоловiка з жiнкою дiтородними органами – це вiд Бога. Вона омолоджує тiло, пiдсилює в ньому палання животворного вогню, який дає вiдчуття радощiв. Збочення у статевих стосунках чоловiка з жiнкою, статевi стосунки чоловiка з чоловiком чи жiнки з жiнкою,– це вiд Чорта.

Тiло людини Бог сотворив так, що енергiя життя розподiлена мiж чоловiком i жiнкою та зосереджена у їхнiх органах статi. Енергiя смертi однакова i в чоловiка, i в жiнки. Вона зосереджена в кiнцi кишкового тракту. При педерастiї енергiя життя змикається з енергiєю смертi i вiдбувається швидке згорання енергетичного поля тiла, яке ще називають аурою, в'яне душа. Для осiб, якi практикують розпусту, з'являється ефект життєвих невдач, невезiння, руйнується також захисна (iмунна) система тiла, яке стає сприйнятливим до хвороб. Тiло людини створене так, що має багато захисних вiдновлювальних засобiв, i це запобiгає швидкiй смертi (подiбно до згорiлого електродвигуна) при одноразовому (помилковому) змиканнi протилежних енергiй. Але ефект цiкавостi, звикання спрацьовує вiдразу, тiльки маючи сильну волю i усвiдомивши небезпеку для життя, як скажiмо, у випадку алкоголiзму чи наркоманiї, можна вирватись iз цiєї пастки, настановленої Чортом, i вiдмовитись раз назавжди вiд збоченства.

Як свiдчать давнi таємнi знання, тiло людини прив'язане до Дерева життя трьома петлями. Одна петля розташована в головi – це розум, друга – помiж грудей – душа, третя петля – внизу живота – це вогонь животворний. Неправильне статеве життя порушує нижню петлю: всихає спинний мозок; в першу чергу хворiють нирки, печiнка, шлунок, вiдбирає ноги.

У книзi «Бережа» записана давня билиця про Скомороха. Отже, ще за багато вiкiв до нової ери волхви знали про цю хворобу. Нею покарано людей за пограбування Храму кохання. Проте цi знання забулися внаслiдок воєн i перемiщувань народiв, так що в деяких країнах квропи так званi «сексуальнi меншини» борються за свої права i вже навiть закон держави дозволяє одностатевi шлюби. Таке явище – ознака смертi суспiльства. Тому держава повинна жорстоко боротись з публiчними проявами збоченства так, як вона бореться проти наркоманiї.

Мистецтво кохання, його таємниця чи його вiдвертiсть – все це може мати вiдтiнки любовi, яка для людини є найсолодшим напоєм. Тому слова, якими називаються дiтороднi органи, не є лайливими, а зображення в лiтературi, малярствi, театрi любовних картин, голого людського тiла i дiтородних органiв не забороняється. Сказано – любiться, але знайте мiру. Людина – наслiдок впорядкованої матерiї, Бог є Любов.

Забороняється лише збоченство i його зображення, а також статевi стосунки з тваринами.

Маючи розум i силу волi, тобто прагнучи до досконалостi, можна таким чином здiйснювати свої любовнi стосунки з одною, двома чи з трьома жiнками, щоб мати тiльки бажане число дiтей, не вдаючись до хiмiчного чи операцiйного втручання. Вчитель Барбара забороняє аборти i радить мати в кожнiй арiйськiй сiм'ї троє i бiльше дiтей. Позашлюбнi дiти – це квiти кохання, вони i їхнi матерi користуються особливою пошаною i повагою.

Коли пари дотримуються закону любовi, то навколо їхнiх тiл завжди горить захисне поле. Якщо багато особин порушує закон любовi, аура навколо тiл згорає, так само руйнується i навколоземна аура. Лад зникає i настає Гад, поширюються невилiковнi хвороби органiв любовi, зникають захиснi оболонки Землi, вчиняються вiйни i землетруси.

Учитель Барбара вам про це ще раз сказав, хоча багато Просвiтлених i ранiше про це говорили. Отож не говорiть, що ви не знали, бо розплачуватись доводиться i знаючому, i незнаючому, i батькам, i дiтям. Дотримуйтесь Ладу, дотримуйтесь закону любовi з поколiння в поколiння, аж поки грiх предкiв не вивiтриться з аури Землi, з кровi вашої. Поступово грiх стане одноплощинним у часi i зникне зовсiм. Аж тодi буде на землi Рай.

Тар'я!