Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

Коли ти народився i вперше заiржав,

виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану,

твої ноги стали, як крила сокола,

ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь.

Його, дарованого Ягною, запрiг Триєдиний,

Тар'ягн уперше сiв на нього верхи,

свiтлий Дух тримав за поводи,

iз Сонця зробили Коня Боги.

Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню,

ти, Тар'я, за таємною обiтницею,

ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника,

тричi прив'язаний до сутi життя.

Троє прив'язiв у тебе на Дивi,

три у рiчках, три в океанi,

а ще ти видаєшся схожим на Перуна,

там, у вишинi, твоє мiсце народження.

О скакун, це твої мiсця купання,

це скарби копит переможця,

ми побачили твою упряж, яка несе щастя,

яка загнуздує подiї у закони.