Розділ «XV. ПРОПОВIДI»

2. Про навернення у вiру

Українцi, тар'ягни, арiйцi – вiра в Ягну, у животворний вогонь Ягни проступає у наших душах, наче трава на доброму грунтi пiд теплими променями Дарбога.

Ми ще раз i ще перепишемо iсторiю тисячолiтньої покути, яка впала на нашу землю пiсля 988 року – iсторiю бездержавного страждання, щоб зрозумiти: тiльки одностайна сила волi цiлого народу до зорганiзованого державними мужами життя є благо для кожного українця. Хай вчать нас нашої правди i нашої вiри волхви.

Наш Верховий Священний Храм проступить Священному пагорбi бiля майдану Богдана Хмельницького. Сюди, на урочисте вiдкриття Храму, злетяться душi тих українцiв, якi ступили на шлях боротьби i померли на чужинi, i тих, якi впали на рiднiй землi, воюючи за волю українського народу. Заблищать на стiнах Храму вiдблиски нашого Священного вогню.

Сюди вестимуть стежки вiд усiх сiл, де живуть українцi. Вiд майдану Водограїв до Софiї Київської, на стелi якої зображено Оранту-Бережу з пiднятими над людьми благословенними руками, ми знесемо будинки i зробимо численнi пiшоходнi схiдцi з майданчиками, обсадженими квiтами. Це високий Храм новiтнiх конструкцiй iз величезною площею зовнiшнiх i внутрiшнiх стiн, на яких найкращi українськi митцi зобразять безкiнечнiсть, невичерпнiсть i всебiчнiсть у часi i просторi iсторiї країни Араяна, нашої правди i нашої вiри. Тут будуть зображенi подвиги Тар'ягна i його нащадкiв.

У центрi цього Храму горiтиме вiчний вогонь i прекраснi цнотливi дiвчата-арiйки вiком вiд 12 до 16 рокiв прислуговуватимуть тому вогню. Весь час до Храму буде iти потiк вiруючих, щоб прилучитися до Святинi. Вхiд до Храму повинен бути такої ширини, щоб прихожани, йдучи в ньому щiльним потоком, зразу за порогом роздiлялись на шiсть потокiв i, йдучи, почували себе просторо.

На Рiздво, Великдень, Ягни-Купала, Свято Рода i Роди навколо Священного вогню у Храмi дванадцять нагих цнотливих дiвчат танцюють «Танець животворного вогню». У названi свята у священнодiйствi беруть участь всi дев'ять канонiзованих перевтiлень Ягни, але робиться наголос на тих назвах, якi рокуються по календарю «Бережi». Дiвчата, якi виконують «Танець животворного вогню», повиннi бути Божистої статури i вроди. Коли їм виповниться 16 рокiв, а то i ранiше (за рiшенням дев'яти головних волхвiв), вони звiльняються вiд обов'язкiв танцiвниць Храму i далi живуть звичайним свiтським життям. Освiтлення в залi повинне бути приглушеним, а вогонь – червоним. Танець повинен бути повiльним, грацiйним, iз стриманими, але похiтливими рухами.

Пiд опуклою стелею Храму – велике зображення Ягни-матерi з малим Тар'ягном. Силует Ягни повинен бути мiнливим, щоб прихожани, якi повiльно йдуть i дивляться на стелю з рiзних точок зали, бачили Ягну то в образi Велеса, то Роди, то Морани, то Папи, то Слави, то Ями, то Даждя, то Дани, то Дудя. Навколо Храму – величезнi клумби квiтiв i посеред кожної клумби – дуби. Дорiжка вiд Храму вестиме до Софiї, яка, пiсля деякого переоформлення, теж буде дiючим храмом.

Але головним Храмом Ягни, осердям вiри в Ягну є хата, житло, в якому живуть чоловiк i жiнка iз своїми батьками чи без них, а також їхнi дiти. В хатi разом з сiм'єю живуть домашнi духи. Найстарший над ними – Домовик. Добрий настрiй, Здоров'я, Сон, Добробут, Мир у сiм'ї – це його пiдлеглi. Домовика бояться Злиднi, Сварки, Ревнощi й iншi злi духи. Домовика треба шанувати, не думати про нього зле, не ревнувати до нього жiнку, мати його за найвiдданiшу iстоту i вiн вiдзичить добром.

Переходячи в нову хату, треба у старiй хатi поставити бiля хатнього вогнища старий черевик i, заплющивши очi, подумки або пошепки творити казання:

– Пане Домовик, сiдай у черевик та поїдемо до нової хати малих дiток колихати.

Зробивши останнi приготування до переїзду, берете черевик, намагаючись на нього не дивитись. Однiєю рукою тримаєте, а другою затуляєте вiд вiтру, наче вогник свiчки. Принiсши в нову хату, ставте черевик бiля домашнього вогнища: печi чи плити, на якiй ви варите їжу. Через деякий час, пiсля клопотiв по господарству, ви приберете черевик. За цей час Домовик вже знайде собi в хатi зручне мiсце, а черевика можете сховати на горище чи взагалi спалити.

На покутi у свiтлицi (бажано, щоб цей куток був орiєнтований на схiд сонця, у мiськiй квартирi – просто урочистий куток у свiтлицi) повинен висiти образ Ягни в подобi одного з її перевтiлень: намальований або вилiплений як канонiчний оберiг. На покутi може бути також лампадка, котра запалюється в свято, i священна книга «Бережа».

Свiтлиця, в якiй є Образ, – це домашнiй Храм Лелi-Бережi-Матерi. Молячись, можна засвiчувати лампадку чи свiчку, а можна молитись i до сонця, до освiченого сонцем вiкна чи ще якогось чистого джерела свiтла. Чисте свiтло – те, яке не несе зла людинi. Нарештi можна молитись, лежачи в постелi, обернувши долонi до неба, дивлячись на стелю або заплющивши очi.

Молитва – це спiлкування з Богом.

У хатi, а особливо в свiтлицi, треба завжди скидати шапку, не вживати лайливих слiв i поводитись пристойно. Скидати шапку треба також, вживаючи їжу а чи п'ючи воду.

Кожному вiруючому доступнi такi способи очищення: умивання водою вранцi рук i лиця з молитвою до Дани, а також увечерi – рук, лиця i нiг. Молитви, якi можна вживати протягом дня, поданi в роздiлi книги пiд назвою «Тар'я». Вечiрня молитва найголовнiша. Проказувати її вголос чи пошепки, чи подумки можна перед образом а чи в постелi, прийнявши одну з наведених у книзi «Бережа» поз або просто довiльно лежачи.

Перед сном i пiд час сну душа людини звiльняється вiд тiла. Коли тiло в станi сну, душi потрiбна Божа опiка, опiка Бережi, адже в станi сну душу легко можуть дiймати i мучити злi духи, особливо коли душа лине за межi хати, яка є другою пiсля тiла захисною оболонкою для душi, але вже не однiєї, а цiлої сiм'ї душ.

Повторимо молитву до сну:

– Бережо: Ягна-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину. Оберiгай мене у моїй вiрi вiд грiха, зради, безчестя i манiї. Допоможи менi благополучно прожити i благополучно вмерти. Тар'я!