Розділ «XV. ПРОПОВIДI»

Голова села, весi, краю, держави повинен свято дотримуватись законiв тар'ягнiв, керуючись почуттям правди i совiстi, за якi громада обрала його головою.

Отаман, сотник (весi), полковник (краю), князь (держави) повинен плекати козачий стан воїнiв-захисникiв держави.

Волхв має навчати народ звичаїв i вiри в Бога.

Голова, волхв, отаман – це Мала Рада села, яка може бути розширена до доцiльного непарного числа, за потребою, з людей, совiсть яких вiдома громадi.

Всесiльський сход – вiче – єдиний в Араянi захiд, куди можуть прийти всi гласнi громадяни територiї. Вiче весi, краю, держави може бути лише з обраних сходом сiл радних.

Голова сповняє закон держави, вiдає колективною скарбницею.

Волхв навчає через приватну бесiду чи проповiдi в Храмi. Вiн повинен мати книгу «Бережа», постiйно її вивчати, знати всенароднi i сiльськi звичаї, як-от: весiльне благословення, освячення новонародженого, обряд похоронiв, обряд закладання нової хати, проводiв у армiю, проведення iменин i рокових свят. Бажано, щоб ця людина мала вищу освiту, володiла лiкувальними знаннями, знала музику i спiв, усе життя вивчала i систематизувала (писемно й усно) мiсцеву обрядовiсть, пристосовуючи її до сучасного життя i очищуючи її вiд iудейських, iсламських, євангельських iмен, звичаїв, символiв, поступово вплiтаючи в обряд iмена перевтiлень Ягни i символи, якi записанi в книзi «Бережа».

Казання до Ягни, якi зiйдуть на нашi душi Божистою вiдвертiстю, – ось суть нашої вiри. Спiлкування з Божистим розумом через молитву й iснування, зануреним у вiру, – ось благо.

Кожне село повинне прагнути мати свiй Храм для спiльного звернення до Бога, обнародування шлюбу, збереження священних релiквiй. Звичаєве планування храму – з чотирьох кiмнат. Перша, велика, – для прихожан, перед нею – троє однакових примiщень. Середнє – для олтаря, на якому запалюється священний Перун, iконостаса i волхва, який проводить проповiдь; лiве – для хору i музик; праве – для прапорiв, священних фiгур i рiзного реманенту, потрiбного для справляння служби Божої. Храм може мати дзвiницю i дзвони. Спiввiдношення площ кiмнат Храму вiдповiдає їхньому призначенню, а також смаку зодчого. Храм мусить бути орiєнтований олтарем на схiд сонця.

Жертвою на палаючий вогонь можуть бути запахущi трави i речовини, бризки вина, води i крихти їжi. У Храмi повинно висiти три усталенi образи: образ щирої молитви, образ Лелi-Ягни з дитиною, образ змiєборства. Стiни Храму розмальованi дiяннями з книги «Бережа». Вiруючi можуть носити на тiлi обереги, якi зображують тварин i птахiв, котрi згадуються в книзi «Бережа». Головними трьома оберегами є:

перший оберiг – старовинне зображення Лелi;

другий оберiг – Сварга, рiвнобiчний криж;

третiй оберiг – Триєднiсть.

Цi обереги, а також тварини, птахи чи рослини, якi за книгою «Бережа» є оберегами, можуть (за бажанням вiруючого) бути витатуйованi на тiлi. Також може бути витатуйоване зображення Мiсяця – для дiвчат i Сонця – для хлопцiв, а також зображення Лiлеї для обох статей. Тар'ягни користуються також як оберегом священним жестом рiвноваги крижа з iменем Ягни, накладаючи його на груди: «Я» – пiдносите пучки трьох пальцiв правої руки до чола; «Г» – переносите пучки на сонячне сплетiння; «Н» – переносите пучки на праве плече; «А» – переносите пучки на лiве плече. Так ви можете робити три i бiльше разiв (можна подумки, уявно).

Тар'я!

4. Про силу

Тар'ягн – Боголюдина, предок українцiв є сином сили. Вiн народився вiд злучення двох Божистих сутностей: Ягни i Дарбога. Тар'ягн – рушiйна сила Бога.

Тар'ягни – життя – це є боротьба. Там, де нема боротьби, життя завмирає. Сiм'ї тар'ягнiв об'єднанi в села, весi, краї, державу, зосередженi в собi вiрою в Ягну, протистоять iншим народам, якi їх оточують i прагнуть поглинути. Крiм такого найвищого стану боротьби як вiйна, є ще боротьба культур: мов, кращих виробiв i таке iнше.

Мирне спiвiснування народiв – коли боротьба за панування проходить без вiйни. Меншi народи зникають пiд натиском сильнiших культур чисельнiших народiв, державною полiтикою яких є постiйне прагнення до поневолення i поглинання.

Український народ посiдає тi землi, на яких розвивалась i мiцнiла бiла раса, щоб згодом завоювати весь свiт. Культура арiйцiв стала надбанням всiх народiв землi, вiд чого вiдбулося тимчасове розрiдження Родового ядра. Туга за прабатькiвщиною спонукала нащадкiв арiйцiв з пiвночi, пiвдня, заходу i сходу здiйснювати вiйськовi походи в напрямку Арiйського моря на терени України i руйнувати таким чином її державну конструкцiю.