Розділ «XV. ПРОПОВIДI»

Вiдновлення держави тар'ягнiв вiдбувається за часiв настання домiнування сузiр'я Води. 22 сiчня, як день проголошення самостiйної УНР, а також як день об'єднання Захiдної i Схiдної України – день Соборностi – свiдчить про те, що сузiр'я Води є найсприятливiшим для Араяни. Панування цього сузiр'я настає на початку третього тисячолiття, отже, означає оновлення i посилення Родового ядра бiлої раси – країни Араяна. Арiйське вчення спонукає до домiнування бiлої раси в свiтi, а над бiлою расою – домiнування тар'ягнiв, бо вони є спадкоємцями країни Араяна i володарями полiв поховань найдавнiших арiйських князiв на берегах рiк Вардани, Славути i Десни.

Разом з вiрою в Ягну тар'ягни сповiдують правило здорового глузду. Вiрячи в розум людини, вони беруться вирiшувати право людини на життя чи смерть. Право вiдбору належить Радi наймудрiших, посвячених у знання про тiло i душу волхвiв, совiснiсть i чеснiсть яких вiдома громадi. Посвяченi проповiдують народовi правила тiлесної та духовної чистоти.

Тар'ягни визнають, що люди народжуються iз рiзними здiбностями, якими їх надiляє Бог. Тому керувати своєю державою, краєм, вессю, селом доручають мудрiй особi, яка є вищою за загал як за розумовими, так i фiзичними здiбностями. Отже, тар'ягни визнають владу сильної особи. Спiвiснування мiж сильними особами вiдбувається за законами васалiтету, суспiльної iєрархiї, родових традицiй та звичаїв прабатькiв.

Тар'ягни визнають iснування ворога, який може загрожувати їхньому iснуванню як Божистому народу. Тобто для тар'ягнiв держави подiляються на дружнi i ворожi. Вiдносно ступеня ворожостi, здатностi особи чи держави до ворожих дiй проти народу i держави Араяна – ворог українського народу заслуговує на покару або смерть.

Спiлкування мiж народами бiлої раси повинно вiдбуватись за правилами кодексу честi i в змаганнi за першiсть у всiх галузях i сферах життя.

Як вчить книга «Бережа», правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богом, дiтьми i вчителем.

У будь-якi часи спiльнота людей за мовною ознакою була знаряддям для самозахисту вiд знищення. Поза однорiдним органiзмом спiльноти тар'ягнiв можуть бути лише союзники, планованi для ближчого чи подальшого поглинання, як слабшi. Бiльшi державнi утворення роздрiбнюються найрiзноманiтнiшими зусиллями для зручнiшого поглинання за принципом: роздiляй i володарюй. Iншого закону спiвiснування нема. Мирний народ – це провокатор агресивностi щодо себе. Лише рiвновага агресiй призводить до миру. Тому, вiдкидаючи облуднi i тимчасовi твердження лiбералiв про устiйненiсть свiту внаслiдок замирання iнстинкту сили, тар'ягни визнають прагнення до свiтового панування здоровим явищем.

Сила народу захована також у здатностi його до розмноження. Тому, сповiдуючи закон Любовi, кожна українська сiм'я повинна мати троє i бiльше дiтей. Злягання чоловiка i жiнки – священна Боговi приємна дiя. У коханнi тар'ягни уподiбнюються Боговi, вiдчуття заплiднення i народження – найбожистiшi почуття, якi можна порiвняти лише з насолодою вiд усвiдомленої влади i панування над свiтом. В розумiннi расової чистоти, волхви вiдкидають всiлякi розрiзнення людей за формою кiсток, черепа, очей i таке iнше. Прилучення до народу тар'ягнiв тих, хто в рiзнi iсторичнi часи розсiявся по свiту, волхви вважають за дуже важливе. Тому, щоб стати тар'ягном, громадянином країни Араяна, потрiбно мати перш за все бажання, яке йде вiд душi, вiд генного коду; потрiбно мати бiлу шкiру, говорити українською мовою i молитись Ягнi так, як написано в книзi «Бережа». Причому, поняття «бiла шкiра» визначає для себе сама особа, яка хоче бути громадянином країни Араяна.

Народ сильний тодi, коли сильна його кожна особа. Тому плекання фiзичного здоров'я, а також розумової сили кожного окремо взятого українця є найважливiшим завданням волхвiв. В кожному селi повинна бути козацька школа (КОШ), де б юнаки i юнки удосконалювали тiло, навчались рукопашного бою i вiрили в Ягну. Фiзична i розумова сила дає почуття зверхностi i зухвальства, що є ознакою слова «арiєць». Аристократiя – це влада найкращих, форма правлiння, за якої державна влада належить представникам родової знатi. Воля, сила волi, сила волi в єдностi українцiв є засобом опанування матерiї життя. Причиною будь-якої поразки є не вiдсутнiсть зброї, а вiдсутнiсть сили волi до спiльних дiй, нездатнiсть побачити за первинним проявом сили волi подальшу вигоду вiд панування над ситуацiєю i над оточуючими народами.

Смак сили може бути рiзноякiсний, як сп'янiння вiд фiзичних вправ – збудження вiд трепету тiла внаслiдок фiзичних вправ, так i вiд розумового пересилення таємницi – трiумф розуму. Але вищою насолодою вiд особистого почуття сили є стадне вiдчуття сили, коли тiло i розум стають єдиним народним тiлом. Такий порив не вiдступає навiть перед загрозою смертi для окремих людей, в iм'я торжества сили цiлого народу. Саме загальне, всенародне почуття сили є самодостатньою метою для сина сили – Тар'ягна.

Арiєць, здоров'я якого не пошкоджене курiнням, зловживанням вина i розпустою, має достатньо сили волi, щоб зносити життєвi злигоднi в iм'я перемоги, терпiти бiль i сприймати смерть як закономiрну даннiсть. Арiєць вiльний вибирати – жити йому чи померти (внаслiдок втоми чи хвороби заподiяти собi смерть), але вiддає перевагу життю. Свiдомiсть частки великого тiла цiлого народу полегшує тар'ягновi зустрiти смерть у бою достойно.

Бути сильним – значить, бути гордим, бути надлюдиною – значить, ревно вiрити в Богиню Ягну, яка є Надбожеством. Плекання в кожному арiйцевi вiдчуття надсили, надрозуму – це цiлеспрямоване виховання надлюдини. Зухвалий i сильний тiлом, сильний вiрою в Бога радо стає в одну лаву на прю, щоб бути тараном для зруйнування великої перешкоди, щоб звiльнити дорогу народу Тар'ягна. Але й будучи один проти численнiшого ворога, Тар'ягн зневажає небезпеку i бореться до переможного кiнця.

Сильний у армiї – значить, сильна армiя. Сильний у науках – значить, сильна наука. Сила перемагає логiку, адже сама сила є закон.

Тар'я!

5. Про те, як вживати хмiльнi напої

Книга «Бережа» – це знання про життя на землi i про служiння Боговi, завдяки чому людина могла б бути щасливою. Тому повчання мудрих про те, як пити хмiльнi напої, є одним з найважливiших вчень. Адже навiть чисельнi народи, впавши в безмiрну пиятику, зникають з лиця землi або їх заполонюють iншi, фiзично i розумово сильнiшi народи.

Пити горiлку чи вино у великiй кiлькостi – шкiдливо для здоров'я. Але всi свята земної людини супроводжуються питтям хмiльного. Лише досконала людина – надлюдина – може обходитись без хмiльних напоїв i бути задоволеною життям. Простолюд, який, одначе, є тiлом народу, шукає радощiв у винi.

Отож пити хмiльне можна лише досягнувши повнолiття. У дiвчат повнолiття починається пiсля 16-ти рокiв, а у хлопцiв пiсля 18-ти. Дiдусi i бабусi, батьки i матерi, дядьки i тiтки при всякiй нагодi повиннi говорити дiтям i онукам: «Ось досягнеш повнолiття, тодi почнеш». Можливо, дiти десь при якiйсь нагодi i порушать вашi настанови, але вони знатимуть, що офiцiйного дозволу вiд вас вони не отримали. Вихованi дiти не дозволять собi пити хмiльне а чи лихословити в присутностi дорослих, навiть не рiдних.

Але починати пити хмiльне (горiлку, пиво, вино) у 16 чи у 18 рокiв – це ще не означає пити його так часто, як люди середнього вiку i в таких кiлькостях. Мається на увазi, що, сидячи разом з дорослими за столом, юнак може дозволити собi випити лише 100 грамiв горiлки мiцнiстю до 45 градусiв або склянку (200 г) крiпленого вина. Бажано в два прийоми. Сухого, мiцнiстю до 10 градусiв, – двi склянки. Дiвчина п'є вдвiчi менше. До того ж, юнакам i юнкам до справжнього повнолiття пити горiлку за столом разом з дорослими можна лише на великi свята, як-то: Новий рiк, Великдень, Купала, свято Роди, проводи в армiю, весiлля. На всiх iнших урочистостях вони повиннi обходитись солодкими i мiнеральними безалкогольними напоями.

Але справжнє повнолiття дiвчини настає у 18, а юнака – у 22 роки, i по досягненню цього вiку можна пити так, як дорослi. Проте слiд мати на увазi, що саме тепер на людину чигає величезна небезпека. Зауважимо, що у людському побутi привiд випити горiлки, вина чи пива трапляється нерiдко. Отож треба весь час контролювати себе i стримувати, щоб пити менше, не часто, не систематично, щоб не звикнути. Особливо шкiдливо для психiчного здоров'я пити кожен день малими дозами, часте пиття малими дозами також призводить до швидкого звикання, тобто до алкоголiзму. Мала доза – це 50-100 г., лiкувальна – 40 i менше грамiв.