Розділ «ХIII. КНЯЗI»

Зiбрав цар Дарiй своїх радникiв i захотiв послухати їхньої ради. Горбiй, старший радник царя Дарiя, сказав:

– О цар царiв! Я давно вже знав з чуток про войовничiсть цього народу, а тут ще бiльше в цьому переконався, побачивши, як вони знущаються над нами. Тому моя рада така: з настанням ночi залишити на волю долi поранених, хворих i слабосилих воїнiв, а також частину вiйська, яке змогло б деякий час обороняти табiр, а самим з найрухомiшою частиною вiйська вийти з табору нiби для нападу на скiфiв з тилу. Насправдi ж треба скорiше рушати до переправи на Дунаї, поки скiфи її не зруйнували i поки iоняни не попливли додому.

Коли настала нiч, цар Дарiй виконав цю пораду. Залишивши половину вiйська i поранених та хворих, важкий обоз iз награбованим i всiх в'ючних ослiв, цар Дарiй Ахаменiд вислизнув з табору, наказавши охороняти його до повернення. Того вiйська, яке Дарiй забрав iз собою, було вже менше, нiж третя частина.

Наступного дня перси вперто захищали табiр, а коли тарiйцi взяли його штурмом, перси падали на колiна i просили про пощаду. Українцi нишпорили по табору, шукаючи Дарiя, а коли дiзналися, що вiн утiк, князь Iдан сказав:

– Лисиця утекла з капкана, вiдгризши собi лапу.

Проте до Дунаю звiдси було далеко, перси блукали десь у степу, а тут перед тарiйцями був багатющий табiр i обоз 700-тисячного вiйська. Здобич була така багата, що нi один воїн, нi одна українська сiм'я не залишилась обдiленою. Безлiч возiв, колiсниць, хороших мечiв, панцирiв, казанiв, ножiв, кiнської збруї, схiдних тканин, шоломiв, наметiв, рiзного господарського начиння, сокир, кресал, одежi, взуття, рабiв. Тарiйцi скликали Великий круг i стали дiлити здобич. Доки дiлили здобич, ховали убитих, бенкетували на могилi полеглих, минуло три днi. Тим часом пройшли сильнi дощi i змили в степу свiжi слiди, а тому, що навколо весь час снувало вiйсько, старих слiдiв було безлiч.

Коли вляглася радiсть перемоги i здобичi, українцi вирiшили перейняти персiв бiля мосту, i все кiнне вiйсько кинулося найкоротшими шляхами до переправи, а пiше, перешикувавши колони i органiзувавши обоз, рушило слiдом за персами. Коли князь Скопа, який очолював кiнноту, пригнався де мосту, царя Дарiя ще там не було. Тарiйцi зiгнали з берега захиснi iонiйськi загони, i тi вiдпливли вiд берега. Тодi князь Скопа сказав грекам:

Iоняни, призначене вам для чекання число днiв минуло, i ви, залишаючись тут, чините неправильно. Бо ж ви лише зi страху залишались тут. Тепер скорiше руйнуйте переправу i йдiть вiльними додому, дякуючи богам i скiфам.

Iоняни стали радитись. Афiнянин Мiльтiад, полководець i тиран херсонесцiв, що на Гелеспонтi, подав раду слухатися скiфiв i звiльнити Iонiю. Тиран Гiстiей з Мiлета – напроти. За його словами, кожен iз них є тираном милiстю царя Дарiя. Якщо ж царя Дарiя не стане, то нi вiн, Гiстiей, i нi хто iнший не зможе зберегти своєї влади над мiстом, бо кожне мiсто вибере собi народне управлiння замiсть тирана. Прийнявши раду Гiстiея, iоняни вирiшили зруйнувати мiст лише з боку скiфiв на вiдстань польоту стрiли, щоб тарiйцям здавалось, що вони їх послухали i не придумали ще чогось супроти грецьких кораблiв. Гiстiей же вiд iменi iонян сказав:

– Ви, скiфи, дали нам добру пораду. Ось бачите, ми вже руйнуємо мiст, а ви йдiть добивайте Дарiя.

Тарiйцi повiрили i повернули у степ. Шукаючи ворога, вони йшли тудою, де була трава для коней, думаючи, що i цар Дарiй так iтиме, але перси йшли старою дорогою i лише завдяки цьому ледве знайшли переправу, до якої добрались уночi. Коли ж перси не застали мосту, їх охопив страх. Цар Дарiй наказав єгиптяниновi, який мав дуже гучний голос, погукати мiлетянина Гiстiея. Гiстiей зразу подав кораблi, щоб сполучити мiст з берегом. З тих пiр українцi вважають iонян нiкчемнiшими i продажнiшими боягузами з усiх людей i цiнують їх як хороших рабiв, якi найвiдданiшi своєму господаревi i найменш схильнi до втечi.

Мудрiсть предковiчна

Той, хто не оцiнює власних сил i не зважає на сили ворога, – приречений на загибель.

Якщо ворог сильний i нi в чiм не стримний, треба йому погрожувати, огризатись, вести розвiдку його слабких мiсць i ухилятись вiд боїв.

Навiть сильним, мудрим i можновладним доводиться вичiкувати слушної нагоди.

18. Року Божого 493 до нової ери

Слов'янський князь Арiслав одружився на дочцi фракiйського царя Тiрея.

19. Року Божого 465 до нової ери

Великим князем тарiйським став слов'янський князь Артур, син Арiслава.

20. Року Божого 451 до нової ери