Розділ «Х. АМ'ЯГНА»

Але пм не наїмся i П'ю не нап'юся як узялись до того всього, то геть i впорали. Як поїли i попили напої, то розчинилась стрiльчаста брама, та й зайшли вони до роздягальнi. Роздяглись, аж вiдчиняється ще одна брама. Зайшли ще й туди. Там вода з труб гаряча i холодна бiжить, великi кадуби дубовi стоять, щоб у них паритись, цiлий вiз березових вiникiв. Стали вони потроху паритися. Коли чують, задуха гаряча душить. Дивляться на стiни а вони зразу були чорно-синi, а зараз червонiти стали. П'ю не нап'юся каже:

– Я вже пити не хочу.

пм не наїмся каже:

– Я вже їсти не хочу.

А в Кия тiло очистилось вiд струпiв стало молоде, ясне та чисте. Кий мовить:

– Тут ми й згоримо, товаришi, хоча з нас уже й спало наслання Нечистої сили.

Тодi Дiдо-Всевiдо, що з ними теж викупувався, питає:

– А що, браття, ще терпите чи вже не можете?

– Уже не можемо, – волають усi троє. Тут Дiд одну волосину iз бороди висмикнув, стало так, як спекотного лiтнього дня. Вiн ще одну висмикнув, стало наче теплою весною.

– Ну, а тепер як? – питає.

– Добре, Дiдусю, треба вдягатися, щоб б не простудитись.

Вийшли вони в роздягальню, а там нiби i не було спеки. Пиво прохолодне iз в'яленою таранею. Випили по кухлю. П'ю не нап'юся вiдчув, що йому бiльше пити не хочеться, пм не наїмся одну таранину з'їв i вiдчув, що ситий. Тут вiдчинились боковi дверi, i в кiмнату заглянув свiтлий сонячний день з травою, деревами, птахами i повiтрям, яке тривожив вiтер, i побратими мерщiй вийшли на простiр. Груди їхнi ледве не рвалися вiд простору i запiненого вiтром повiтря. Бiля озера Бублик пiд Ясенем на дерев'янiй лавцi сидiла мати Ягна i приязно до них посмiхалась. Помитi юнаки опустились перед нею на одне колiно, як личить козакам, i схилили в поклонi голови. В цей час заграла Божиста музика i вiдчинилися дверi двадцяти чотирьох палацiв. Iз дванадцяти блакитних палацiв вийшли дванадцять русалок, тих, що подорожнi бачили пiд Iвою, а iз дванадцяти золотих палацiв вийшло дванадцять русiв.

Першого руса звати Ясень-Триглав-Господар.

Другого – Брунатий, був вiн володарем поля, яке дає силу.

Третiй витязь звався Радний, вiн головував на Майданi Згоди. Був дуже гарний i доброчинний, навiть брови i вiї мав, як борошно, а очi – як свiтла вода. В його оселi нiколи не порушувався звичай.

Четвертого звати Ан, вiн носить кораблi, управляє рухом вiтрiв, пасе рибу i вичiсує водянi рослини тризубим гребiнцем. Дуже багато має скарбiв.

П'ятий витязь по iменi Хун, немає нiкого за нього нахабнiшого. Йому пiдкоряються дощi i сонячне свiтло. Йому треба молитись, коли просиш дитину або урожаю.

Шостий звався Юр, дуже меткий, вправний до всякого бою i хоробрий.

Сьомий – Хмiль: мудрий, веселий, складає пiснi i вiршi, робить мед хмiльним.

Восьмий витязь, Сторож, живе крайнеба, оберiгає Вогняне мiсто. Чує, як росте трава i вовна на вiвцi.