Розділ «Х. АМ'ЯГНА»

Приходять вони всi разом до мiста Галича. А там люди сумнi та невеселi. Питаються вони у людей, чому нi з одного димаря дим не йде.

– Бо нема дров. Скоро зима, а всi бояться iти в лiс, бо там завiвся Дiдько i кого спiймає, тому пас шкiри iз спини видирає.

– А ходiмо, товариство, у той лiс. Ось i трапляється нагода показати козацьку звитягу, – каже Котигорошко.

От зайшли вони у темний та густий лiс. Коли бачать мисливську хатину рублену. Увiйшли – нiкого нема. Кий i каже:

– Отут ми й посторожуємо. Якщо Дiдько нас шукає, то тут знайде.

Переночували. На другий день Вернигора залишився їсти варити, а iншi троє пiшли на влови. Наварив Вернигора їсти та й лiг спочити, коли це хтось стукає в дверi:

– Вiдчини.

– Невеликий пан, вiдчиниш i сам.

Дверi вiдчинились i знову хтось кричить:

– Пересади через порiг.

– Невеликий пан, перелiзеш i сам.

Коли це вскакує в хату маленький дiдок, а борода по землi волочиться. Як ухопив Вернигору за чуба, видер iз спини пас шкiри та й почепив на сучок, що з стiни стирчав. А сам усе, що було наварене, поїв-попив та й зник. Вернигора крутився-крутився, якось зiрвався з сучка, кинувся знову варити. Поки товаришi прийшли – уже доварює.

– А чого це ти запiзнився з обiдом?

– Та заспав трохи.

Наїлися та й полягали спати. На другий день залишився Вернидуб варити їсти, i вiн з обiдом запiзнився. На третiй день Крутивус варив їсти i теж запiзнився, бо, мовляв, заспав. На четвертий день залишився вдома Кий. Як товаришi вирушили на влови, вiн їм i каже:

– Оце ще я наварю, та й потягнемо далi. Тихо тут, нема нiякого Дiдька, хiба що ви дуже сонними стали.

От наварив Кий їсти та й лiг вiдпочити, аж грюкає хтось у дверi.

– Вiдчини!

Устав Кий, вiдчинив дверi, аж перед ним Дiдько стоїть, сам малий та корчистий, а борода по землi волочиться.

– Пересади через порiг.