Розділ «М. Горбовий. Записки січового стрільця»

Цею вісткою небагато переймалося. Головне, що не треба було вилазити з теплого сіна…

Ще нам дещо по дорозі трапилося, але нарешті ми доїхали до границі й нарано, переїхавши всі тунелі, опинились на нашому Закарпаттю (т. зв. Мадярщині). Тут уже і поїзд швидше поїхав, бо все в долину, і краєвид змінився.

За границею, виїжджаючи з останнього тунелю, впадає в очі якась будівля, що служить за оборону. Це мурований будинок, вроді замка, з численними стрільницями у стінах. З неї на случай нападу ворога з тунелю мають гонведи боронитися.

На кождому більшому двірці вітають нас гонведи своїм "Ельен!". Скрізь тут є їх повно. Наші гатять у них "шляками" за те, що тут маркирують, а не йдуть бити Москалів.

У Волівці (Volocs) маємо трохи довший відпочинок. За цей час уже наші кухарі варять у великих казанах мамалиґу, котра всім, добре зголоднілим, смакує, аж любо.

Тут стрічаємо багато втікачів із Галичини, між ними більше Жидів. Між ними а нашими велика ріжниця. Наші, Українці, сильно пригноблені, затуркані, без нічого, зрезиґновані, залякані, а Жиди з фірами всяких "бебехів" почуваються наче в себе в хаті…

Ідемо дальше. Надворі погода тепла, хлопці повилазили із сіна, співають, жартують, радуються. По возах продукується наш акробат… За нього й не згадав якось досі. Отже, треба додати, що з нами їхав оден стрілець-нирковець (на жаль, не пригадую назвиська). Він цілу дорогу виконував усякі акробатичні штуки. Нараз поїзд у повнім русі, а він собі ходить по дахах возів, коміть головою і т. п. І нічого не сталося. Погиб першим зі стрільців, десь під Дрогобичем…

Примітка М. Горбового

Арештовано аґентом Едпінскім цей записник 28/Х.1933 і передержано на поліції до 23/IV. 1934. Нотую на доказ обставин, в яких живемо.