Розділ «М. Горбовий. Пласт у Косові на Гуцульщині»

Не обійшлося тут і без кирині. Декотрі з наших противників старалися не допустити до нашого виступу на сцені. Але відтак скомпромітувалися. Одначе через поступок виділових читальні ми рішили в майбутньому не брати участи в ніякій праці з читальнею, дарма що зразу так цього бажали.

Дня 1 лютого ми заснували пластову різьбарню. Столярський верстат позичили, декотрі знаряддя закупили і почали майструвати. Сподіваємось згодом придбати цим деякі фонди.

Дня 12 лютого від години 4 ранком ми уладили прогулянку "Жовтих Мотилів і Фіялок". Це тому, що ми стрінули кілька мотилів і доволі багато фіялок. Дуже приємно було.

Дня 8 березня ми відсвяткували у пластовій домівці Шевченкові роковини. Зробили навіть сцену, а домівку прибрали зеленню. Програма складалася із 12 точок. Запрошені гості, а було їх чимало, дуже хвалили виконання точок.

Прикро лиш нам, що таку важну річ не робиться спільно всіма товариствами, а все через особисті справи. Коли ж то запанує єдність?

Цього ж дня прийняли ми ще двох хлопців до Пласту. За цей минулий тиждень вступило разом чотири. Щоправда, декотрі з прийнятих минулого року відпали. Але це є звичайним явищем у Пласті, одні вступають, інші виступають, а все ж таки краще зерно остається. І коли хто вже раз був у Пласті, той так цим перейнявся, що мимоволі стає іншим, а згодом таки повертається до Пласту назад. І ці, що тепер вступили, були вже 1923 р. у Пласті. Тепер повернулися знову. І так буває й по інших куренях.

У четвер 13 березня ми заснували пластову переплетню. Причиною були великі кошти оправи книжок. Тепер маємо плян наперед оправити свої книжки, на них набрати практики, а відтак оправляти другим і цим заробляти на видатки. Взагалі мусимо витворити якесь джерело доходів, а то без грошей неможлива праця. Від батьків нема що сподіватись допомоги, на вистави нема що й надіятися, тож треба здобувати іншим способом.

У цім тижні був у Косові кооперативний курс. На ньому я інформував учасників (в обідню пору) про пластову ідею, пояснював, як закладати й вести Пласт. Є надія, що Хімчинці скористають із цього в першій мірі. А з інших сіл теж бажають почути дещо про Пласт. Здалося б піти з доповідями по читальнях, а тут годі. І все в гуртках чимало праці та на хліб насущний треба заробити.

Сходини, як і взагалі діяльність куреня, переходять менш-більш за таким пляном: У [ві]втірки переводимо читання "Чеснотою і правдою", окремо братчики й сестрички. Це відкриває очі на життя, відвертає від деморалізації. У середу — робітка для менших; беруть вишивання, латання і т. п. Переважно прихильниці і новички. Переводить с. М. Библюківна. Четвергами — робітка для старших; сестрички — вишивання і переплетництво, братчики — столярство, різьбарство. Праця триває 2–4 години. У п'ятниці звечора сходини менших до 7-ї години, відтак старших до 9-ї години. В суботи — рисунки й спів. У неділі і свята — сходини; гурткові, спільні, пластових умілостей, гутірки, забави, "риболовство" і т. п. Вечором випозичання книжок із книгозбірні, при чому буває і гутірка. Незадовго сподіваємося дістати від Товариства "Просвіта" книжок на місячні сплати, за яких 300 злотих. От тоді читатимемо.

Крім цього, відбуваються у погідні дні прогулянки. А час до часу переводиться "сходини доповідей", на яких кожний виголошує по одній доповіді на довільну тему. За найкращу доповідь дається нагороду — III пластове відзначення. Одержали с. Магдалина Ясельна за доповідь "Про Пласт" і с. Стефа Левицька за доповідь "Ціль і методи пластового виховання". Інші доповіді теж не були погані. Але нагороджуються найкращі. Крім того, добрі (нагороджені) доповіді вписується у окрему книгу для пізнішого вжитку. І так у нас іде життя.

Але не обходиться і без полину. Деякі члени читальні "Просвіти" імені Михайла Павлика інтригують проти нас за те, що їм не вдалося Свято Тараса Шевченка. Люті на нас, що ми з ними не співпрацювали, хоч вони й не кликали нас. При тому забули, як із нами повелися на Святі М. Павлика. І це якраз ті самі, що на Святі Павлика, коли побачили наш успіх, — кричали: "Е, що таке Пласт, без нього ми могли б обійтися!" і т. п.

А коли зле їм повелося, звалюють вину на нас. Одному не подобається, що в нас переводиться бойкот виключених членів, іншим — що ми самостійно ведемо діяльність, полагоджуючи всякі внутрішні справи, не питаючи старших, чуються вражені амбіції і т. п. Але ще на світ не вродився той, що б усім догодив… Хай за нас діла говорять, а в суперечки ми не встряваємо.

Стан куреня. Членів у курені є 21, в тому 12 по І пластовій пробі. Пластова переплетня оправила вже сім книжок для Пласту. Маємо власне приладдя, хоч дуже примітивне, але власної роботи. Належать 4 сестрички.

У пластовій різьбарні зайняті 4 братчики. Багато ще не зроблено, призбируємо знаряддя. Але підготова до праці йде. Столярський верстат випозичено.

Пластовий музей придбав декілька експонатів старовини (хрестики, гроші), які відсилається до ВПК.

Домівку прикрашено ще двома вишитими рушниками власної роботи. Робимо рамки для портрету патрона М. Павлика й на "Членську грамоту" куреня у "Просвіті".

До пластової книгозбірні придбано 87 томів книжок, які взяв я у "Просвіті" на виплату. Усіх томів маємо вже більше 300. За місяць випозичено до читання 61 том. Прибутку за визичення було 7.95 злотих. Маємо плян утворити згодом, як покращає грошева справа в курені, загальну книгозбірню і для непластунів, щоб наші громадяни не читали сміття чужих видань. Але одному чоловікові годі все нараз зробити. А поміч із молодих сестричок і братчиків лише підростає. Ще треба додати, що все це стараємося робити власними силами, бо старші нічим не помагають. Надто ще щомісяця шлемо пластові заробітки на "Рідну Школу", фонд ім. [Степана] Тисовського, часописи й ін.

Надійшов Великдень. До цього часу, а саме 3 квітня, я мав ще одне судове переслухання у справі Пласту. Лише робочі дні пропадають намарно. Суддя питає по кілька разів одне й те саме, дещо додасть нового, й тільки всього. А за якийсь час знову покличуть, і так без кінця.

Зате прийшла відрадна вістка, що в Хімчині зібралося кільканадцять хлопців, які хотять вступити ло Пласту. Вести його згодився п. Петро Ільницький, з тим щоб і ми помагали. Таки зерно наше, засіяне на Різдво, а підготовлене підчас кооперативного курсу в Косові, не пішло намарно. Тепер ще легше зноситься переслідування та інтриги, як перед тим. Крім того, зв'язався я з американськими українцями, інформуючи їх про наш Пласт. Минулого року була в американській "Свободі" поміщена моя довша стаття про наш Пласт, а недавно помістила вона нашу пісню "А в Косові добре Пластові живеться"…

Треба підкреслити, що в цій справі багато нам допомагає п. Петро Мартинюк, щирий приятель Пласту. Багато дечого йому завдячуємо. Та віримо, що ще не одну прислугу зробить він для Пласту.