Дня 22 червня ми знову влаштували цілоденну прогулянку всіх гуртків. Вдалася дуже добре.
Дня 29 червня злучено гуртки "Пугача" і "Зозулі", щоб при меншому накладі більше скористати. Це ж як одні, так і другі учасники; матеріял береться однаковий, тож нащо розділювати? До того ж я мушу бути на всіх сходинах присутній.
Недавно заложив я пластову килимарню. Поки що один верстат. Маю думку, що якби мати фонди, то можна б її поширити й плекати рідний промисел. При тім вишколити своїх робітників, щоб не йшли до жидів. А якщо польська влада напосілася б на Пласт, то в робітні з учнів можна його вести без перешкод. Як це діло піде, побачимо пізніше.
Дня 11 липня перед вечором загостили до нас знайомі пластові гості. Окрім знайомих, були декотрі нові, м. Їн. Станиславівські. Провадив т. Калужний і професор [Іван] Чепига. Зараз ми знайшли для них приміщення: пластуни таки в домівці, пластунки поодиноко в хатах. У нас уже все приготовано в дорогу.
Ранком 12 липня вирушили ми на зустріч. Дощ ллє як з відра. Але настрій у всіх бадьорий. Співаємо. Всіх нас є около 30. Батьки наших пластунок (- ів) вже й не боронили так, як минулого року. Потроху привикли, а потроху погодилися, що так мусить бути. Бо ж як інші здалека йдуть, то видно, що це обов'язок. Саме опівдні ми на Писаному Камені. Тут застаємо торішніх знайомих — між іншими Верховного отамана професора Северина Левицького, брата [Івана] Сидорова й сестру Р [остиславу] Демчуківну. Радо вітаємося з усіма. Визначають нам місце на шатра. Отаборюємося. Інші ще сходяться. Усіх, може, є до 200.
Помітний поступ від минулого року — хоч би у виряді. Торік крилися попід скали, смереки, а тепер верх укритий шатрами. І ми вже у пластових одностроях, лише без шапок і капелюхів. Але на другий рік і це буде…
Переживань підчас зустрічі не описую. Усе пройшло дуже гарно. Вправи, ватри, гутірки, забави і т. п. Повік усе залишиться у пам'яті тих, які були там і все бачили. А хто не був, хай вступає до Пласту, справується, то побачить.
Опівдні 14 липня повертаємось домів. Усе братство розходиться з долів у гори, з гір на доли й на всі сторони. З нами вертаються давні знайомі з професором Северином Левицьким на чолі. Дуже цим радуємося. На вечір ми дома. Гостей любих гостимо чим хата багата. Не так, як бажалося б, та зате щиросердечно.
Біля полудня 16 липня наші гості відходять. Як ми не иросили, щоб залишилися хоч до неділі, — нічого не помогло. З жалем прощаємо всіх, зате з надією, що побачимось за рік знову. Відпроваджуємо. А домівка наша така раптом сумна стала. Всі ми зійшлися, нічого не говоримо та лише згадуємо все.
Раптом до домівки впадають два жандарми й списують протокол: хто був, чого, чи знаємо всіх, чому не зголосили їх і т. п. Відразу записують на кару. Таке-то: як не обухом ударю, то хоч капелюхом… Але мені вдалося позбутись тої кари (а погань цілий час бачила наших гостей, але не було відваги чіпати).
Відтак ми довідалися, що й тих пластунів, які пішли з професором Левицьким на Заболотів (інші пішли на Коломию), жандарми в Заболотові арештували, держали до півночі на поліції, відтак під наглядом відправили на залізницю.
Все ж таки як би не було, а відвідини в Косові пластових гуртків з інших місцевостей скріпили морально наше становище перед противниками. Якщо б так у Коломиї добре розвивався хлоп'ячий курінь, ми могли б частіше відвідувати один другого, щоб вбитися ворогам у тямку.
Дня 20 липня ми брали участь у фестині Народного дому. Від себе ми дали вправи вільноруч, топірцями й вінцями, гри й забави. Правду кажучи, наші точки були найкращі, бо виділ Народного дому не подбав про жадну розвагу.
Дня 29 липня загостив до нас гурток [5-го куреня юнаків ім. Ярослава Осьмомисла] "Ведмеді" зі Стрия. На другий день перед вечором пішли в дальшу дорогу. Але щось до цих пластунів не відчувалося такої щирости, як до декотрих із попередніх.
Два дні перед цим, то є 27 липня, ми зробили прогулянку на Багни. Дорогою вправляли помічання. На місці перевели дуже різнородну програму.
Дня 10 серпня ми влаштували "День Батьків". Скликали всіх батьків пластунок і пластунів, щоб спопуляризувати пластову ідею. При тім перевели відповідну програму сходин. На закінчення відбулися наради з батьками над вихованням.
У днях 24 і 28 серпня ми влаштували прогулянки на півдня. Програми різнородні, прогулькові.
Поза тим усе йде звичайним ладом.
День 31 серпня, тобто точно 10-ту річницю відходу УСС на війну, ми відсвяткували дуже святково. У програму входили актуальні доповіді, деклямації, читання, співи, оповідання і т. п. Це відбулося у пластовій домівці. Присутні цього скоро не забудуть.
Дня 5 жовтня ми відновили в нас "Сходини пластових умілостей". Сестрички вишивають, комбінують вправи, забави, а братчики майструють дещо, й так поволі стягаємо до домівки деякі знаряддя, серпанки на вікна, скатерті на столи і т. п. Надто цим гуртується молодь і заохочується її до дальшої праці. Успіхи значні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гуцули у Визвольній боротьбі» автора Горбовий М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „М. Горбовий. Пласт у Косові на Гуцульщині“ на сторінці 5. Приємного читання.