Розділ «М. Горбовий. Пласт у Косові на Гуцульщині»

29 липня робимо знову прогулянку з 32-м Пластовим полком [ім. Олени Пчілки з м. Тернополя] на верхи Михальківці й Сокориків, теж цілоденну.

Дня 2 серпня відбулося дальше переслухання нашої справи в тутешньому суді. Воно мало бути ще 23 липня, але ми "не мали часу на таке пусте", бо йшли на прогулянку з дорогими гістьми…

Минув час інтенсивних прогулянок. Почалася "мирна" праця. Вдосвіта, до сходу сонця, ми робили сходини по лісах, полях, і то навіть у будні дні. А в неділі та свята ми робили сходини біля Ватри Великої Ради. Це належало до дуже милих хвилин.

Дня 2 вересня ми взяли участь у фестині зі своїми вправами, забавами і т. п. Виступали ми в селянських одягах. Спершу декому виглядало смішно, але коли побачили наші вправи й забави, то лише роти роззявляли. Переконалися, що селянський одяг не конче мусить бути предметом насмішок. На цих фестинах ми приєднали одну прихильницю. При тій нагоді ми теж переконалися, що нам треба вільними днями, в неділі чи в свята, ходити по близьких селах, збирати біля себе селянських дітей, вчити їх забав чи вправ і взагалі освідомлювати їх. Так ми рішили і при нагоді почали це переводити в життя.

Як грім з ясного неба грянула на нас усіх вістка про смерть нашого пластового діяча Степана Тисовського. Прямо не хотілось вірити. Але прислана афіша говорила дуже переконливо.

Зараз скликано Надзвичайні сходини, визначено жалобу, з місця відмовилися від участи у виставі й забаві. При цьому відспівано "Вічная пам'ять", я сказав про Покійного, що знав, і зі щирим жалем розійшлися по домах.

З днем 1 листопада 1923 р. рішено покинути називати один одного "товаришем" та "товаришкою", а почали вживати слів "сестра" і "брат". Це є, по-перше, точніше виконання 7-ї точки Пластового закону ("Пластун є братерський і приятельський". — Ред.). Воно заведе більшу щирість, співжиття, єдність, бо так воно краще підходить до пластової ідеї. Щодо себе я заборонив казати мені "пан", а став "братом".

Дня 4 листопада ми влаштували Руханково-виставовий вечір. На цьому вечорі були вправи, співи, забави, деклямації і одноактівка "Цариця землі". Публіки все ж таки здобуваємо чимраз більше. Але інтелігенція ще й досі вперто тримається оподаль. І коли б ще попало на менше свідомих, то вони зразу цим вразилися б і було би по всьому. На щастя, наші вже з цього виросли, й якою міркою інші мірять, такою їм рубають.

Від якогось часу заведено в нас пластові вмілости. Щодва-три тижні відбуваються сходини пластових вмілостей. На них представляються вишивки, роботи з паперу, компоновані самими пластунами співи, забави, вправи і т. п. Ці вмілості переводиться гуртками. Гурток, якому признано першенство, стає на слідуючих сходинах на першому місці. Іншому в нагороду признається право носити при гуртковій хоруговці стяжку полкової краски. Ці вмілості мали доволі додатній вплив.

Тільки тепер хочу згадати про часопис "Український Пласт". Коли він вийшов у Станіславові ще ранньою весною, постала велика радість. По-перше, ми вже мали два свої журнали; по-друге, стало більше джерел, з яких можна було черпати відомості, обмінюватись думками. Тому й платили ми за журнал сумлінно.

Від 19 грудня почали виголошувати доповіді на сходинах. Вони мають виробляти вмілість промовляти й додавати знання.

На цьому закінчую 1923 рік. У ньому всі ми скористали не одно: набрали знання, гарту, духу, свідомости. Тож сміло йдемо назустріч 1924 рокові.

III. 1924 рік Чергова пластова коляда — Прогулянка — Пластова проба другого гуртка — Національні свята — Моє арештування і дальші нагальні переслідування Пласту — Великодні свята — Поширення пластової ідеї — Утворення нового гуртка — Прогулянки

З колядою ми пішли й цього року. На це складається декілька причин: 1) з огляду на традицію, 2) щоб внести між населення трохи бадьорости новими патріотичними колядами і 3) придбати дещо фондів.

Цього року, як і минулого, нас всюди дуже радо вітали. Не в одній хаті заплакали зі зворушення. Не одне товариство не тішилося такою популярністю, як ми. За придбані з коляди гроші ми купили шатра, ліки до аптечки, передплатили "Молоду Україну" і "Світик", а решту дали на "Рідну Школу", Український університет, інвалідів і т. п. Отже, коляда приносить, крім морального, ще й матеріяльний хосен народним цілям.

Третього дня свят ми уладили першу зимову прогулянку на півдня із санчатами, яка вдалася дуже гарно — свіжі і кріпкі повернулися додому. Прогулянка називалася "Прогулянка кінського хвоста".

Дня 20 січня ц. р. переведено в гуртку "Перепілки" І пластову пробу, її склало п'ятеро — чотири сестрички й один братчик. Матеріял був опанований добре. Присутні були батьки й гості. Це вже дальші овочі нашої праці. Доказ, що не спимо, а працюємо, і через те в наш нарід прибувають потрохи кращі одиниці, виростає нове, краще покоління.

На тиждень пізніше, тобто 27 січня, переведено в нашій домівці двоє свят: 1) річницю з'єднання українських земель дня 22 січня 1919 р. Ї 2) дев'яту річницю смерти Михайла Павлика. У програму входили: вступне слово, пісні, реферати, деклямації, читання і спогади. Щоб святкувати публічно, нема ще в нас потрібної сили. Але тут було трохи гостей. Обидва свята зробили на присутніх добре враження. І коли ці свята хоч трохи розрушили у присутніх думки, хоч пригадали давнє і вказали на майбутню ціль — замір наш осягнений. Якщо б так у нас більше сили та якщо б ми придбали трохи засобів, могли б стати в Косові П'ємонтом усього життя. Так ми причинились до активізації інших товариств, які побачили, що нас якось не їдять, хоч і працюємо.

Почавши від весни 1923 року, польський уряд, здається, помирився з існуванням Пласту. Та це лише так здавалося. А душевно відчувалося, що він щось готує.

І дійсно так було. Дня 28 січня 1924 р. приїхали поліційні залубні з кількома поліцаями з Коломиї, арештували мене й зараз-таки відвезли до Коломиї. Ледве я встиг задати денні доручення щодо дальшої праці у Пласті. Це арештування попередили три труси цього місяця.

У Коломиї на поліційній станиці підставили якогось провокатора (Коньчука В.), який вигадав про мене всякі несотворені речі. На підставі цих тверджень відставлено мене за дві доби до тюрми при Окружному суді в Коломиї під обвинуваченням державної зради з §§ 58 і 65. Одначе зразу можна було пізнати, що справа йде про Пласт; це й сам слідчий суддя Янковскі кілька разів опісля ствердив словами: "Якби не займався Пластом, сидів би вдома і ніхто нічого б не казав".