Розділ «М. Горбовий. Гуцульська сотня У.С.С»

Наступові нашому приглядалися з ліска дивізійний і бригадні штаби із представником корпусу. У висліді прийшло 1/VIII признання для Гуцульської сотні У.С.С. від 25-го корпусу, 54-ї дивізії, 131 — ї бригади і 19-го піхотного стрілецького полку.

Справи пішли в Гуцульській сотні нормальним ходом. Не було нічо замітнішого. Австро-німецька армія згодом перенеслася на Україну, а все стрілецтво ще нудьгувало по стоянках над Збручем та нетерпеливо ждало тої радісної хвилі, коли рушать і вони на Україну.

Коли нарешті й для стрілецтва сповнилась мрія, Гуцульська сотня рушила з рештою Легіону через Подільську й Херсонську область над Дніпро. Тут, в Олександрівську, перевела успішно ще один більший бій з большевиками, про що були друковані згадки й описи давніше. Відтак, коли всі У.С.С. перейшли в Єлисаветщину на Херсонщині, почалася вишкільна праця. Гуцульська сотня стала "гвардією" архикнязя Василя Вишиваного, дістала по 2 пари одностроїв (це умисно тут зазначую, бо ні одній сотні У.С.С. за цілий час не довелось дістати 2 пари однострою) і стала важною "фігурою".

Але важніших подій ані подвигів уже не було. Аж із повстанням Української Держави, коли і стрілецтво переформовувалося, Гуцульська сотня стала основником Гуцульського куреня У.С.С., який чималу ролю відіграв у Визвольних змаганнях нової української армії. Але що з цею хвилею кінчиться істнування Гуцульської сотні як самостійної одиниці, то й мій спомин кінчиться, бо він мав за задачу лише подати вістки про саму Гуцульську сотню У.С.С.