Розділ «4. Загарбання іноземними державами території України»

Важливу роль в активізації суспільного життя тоді відігравали братства як одна з форм протидії політиці полонізації українських земель. Особливо посилився цей рух у Львові, де братство сформувалося у 1585 р. 1 січня 1586 року антіохійський патріарх Йоаким, який прибув до міста, затвердив статут Львівського Успенського братства. Воно переймалося проблемами віри, церковними справами, освітою; активно боролося за створення у Львові міського самоврядування, незалежного від влади Польщі; рішуче виступало проти заборони православному населенню займатися справами магістрату; підтримувало зв'язки з Росією, Грецією, Молдовою та іншими країнами. У діяльності братства брали участь відомі громадські й культурні діячі: С. та Л. Зизанії, К. Ставровецький, І. Борецький.

Наприкінці XVI ст. братства виникли і в Красноставі, Городку, Галичі, Дрогобичі.

У 1615 р. засноване Київське Богоявленське братство. 27 травня 1620 року єрусалимський патріарх Феофан затвердив його статут. У організації братства взяли участь представники міщанства, шляхти та духовенства: І. Борецький, З. Копистенський, І. Курцевич, Г. (Є.) Гулевичівна.

Галшка (Єлизавета) Гулевичівна (1575 - 1642) - дружина мозирського маршалка Стефана Лозки, православна шляхтичка. Для утвердження просвітництва в Україні 15 жовтня 1615 року подарувала свою землю в Києві на Подолі київському братству "на монастир і на школу дітям - як шляхетським, так і міщанським". Останні роки життя провела в Луцьку, де опікувалася Луцьким братством та його школою. На виділені нею кошти у 1615- 1616 рр. було збудовано школу та Богоявленський монастир - основу майбутньої Києво-Могилянської академії.

Братства споруджували школи, де навчалися їхні діти, мали свої друкарні, де видавали просвітницьку літературу, закликали українців до єдності в боротьбі проти католицизму. Так, Львівському братству належала друкарня, в якій 1674 р. Іван Федоров надрукував книгу Апостол.

Федоров Іван (Прибл. 1525-1583) - засновник книгодруку в Росії та Україні. У 1533-1563 рр. керував будівництвом державної друкарні в Москві, а в 1564 р. разом із П. Мстиславцем надрукував першу російську книгу - Апостол. У1565-1566 рр. Федоров та Мстиславець через релігійні переслідування покинули Москву і до 1572 р. перебували в Заблудові (Литва), де відкрили друкарню і видали "Євангеліє учительне" (1569), Псалтир (1570). У 1572 р. Федоров переїхав до Львова, де в 1573 р. відкрив друкарню, а в 1574 р. надрукував друге видання Апостола і "Буквар". Згодом він перейшов на службу до князя Острозького. В Острозі наприкінці 70-х років заснував друкарню, де разом з іншими книгами видав Острозьку Біблію (1581). Помер у Львові.

Католицька церква продовжувала намагатися утвердити католицизм на українських землях. Вона прагнула приєднання православної національної церкви з обов'язковим визнанням верховенства Папи Римського і католицьких догматів. Отже, йшлося не про об'єднання на рівних засадах, а про приєднання. Ватикан вирішив створити нову (уніатську) церкву, за допомогою якої можна було б навернути православних до католицизму. При цьому передбачалося зберегти обряди православ'я, але визнавалося верховенство Ватикану і приймалися догмати католицизму про непогрішимість і божественність Папи Римського.

Берестейська церковна унія.

1590 р. у Бельську відбулася нарада чотирьох єпископів: львівського - Г. Балабана, холмського - Діонісія, пінського - Леонтія та луцького - К. Терлецького, на якій обговорювалося прийняття унії. У 1591 р. єпископи подали королю заяву про готовність її укласти. 18 травня 1592 року Сигізмунд III погодився. 1594 р. до них пристали митрополит М. Рогоза та єпископи І. Потій, К. Терлецький і Г. Балабан. У червні 1595 року в Кракові відбулася нарада за участю Потія й Терлецького, сенаторів-католиків та єзуїта Скарги. Було остаточно розроблено умови унії. їх схвалив папський нунцій (представник вищого рангу). Категорично проти був князь К. Острозький, але король проігнорував це. 23 грудня 1595 року Терлецький і Потій у присутності Папи Клемента VIII проголосили унію. Потім почалася підготовка уніатського собору. Значна частина православних, особливо козацтво, рішуче виступали проти унії.

8-9 жовтня 1596 року у Бересті зібрався церковний собор для обговорення питання про унію, який одразу поділився на два собори. В уніатському брали участь митрополит М. Рогоза, п'ять єпископів, три архімандрити, три католицькі єпископи й чимало шляхти. 8 жовтня 1596 року під тиском представників короля вони підписали угоду про унію, яку затвердив Сигізмунд III.

На православному соборі, який відкинув унію, було два єпископи - Г. Балабан і З. Копистинський, білгородський митрополит Лука, дев'ять архімандритів, у тому числі й Києво-Печерський Н. Тур, два представники східних патріархів і понад 200 представників православного духовенства. Противників унії очолив князь К. Острозький.

Визвольний рух в Україні.

Народ підтримав рішення православного собору, піднявши кілька повстань проти унії. Проти неї виступив і гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (?-1622), який завжди підтримував православну віру. Він був серед засновників Братської школи при Братському монастирі в Києві, на Подолі. Конашевич-Сагайдачний фактично відновив православ'я в Україні у 1620-1621 рр., домігшись висвячення єрусалимським патріархом Феофаном (саме перебував тут) Іова Борецького митрополитом київським та ще п'ятьох єпископів.

Після прийняття Берестейської унії почалася відкрита експансія католицизму на українські землі. Прибічники унії з православного духовенства почали впроваджувати її силою. Так, єпископ Потій особисто очолив похід проти Іллінського православного монастиря на Волині, ченці якого виступили проти рішень Берестейського церковного собору. Монастир було пограбовано і спустошено. Засобом упровадження унії було також "право презенти", що його використовували магнати, призначаючи уніатів священиками в церквах своїх маєтків. Уніати силою захоплювали великі православні монастирі та парафіяльні церкви, деякі розоряли. Це активізувало виступи українського населення проти унії. У 1620 р. спалахнуло повстання православних міщан Луцька, яким місцеві власті заборонили будувати церкву і школу. 1629 р. селяни відмовилися виконувати повинності на користь ченців Дерманського монастиря, які прийняли унію. Міщани Острога у 1638 р. виступили проти закриття православних храмів.

На початку 30-х років XVII ст. польська влада змушена була видати "Статті для заспокоєння руського народу", які узаконювали діяльність православної церкви. Проте наступ католицизму та уніатства в Україні тривав.

Оцінку Берестейської унії та її наслідків для українського народу дав І. Франко: "Укладена за мотивами далеко більш політичними і адміністративно-дисциплінарними, ніж догматично-релігійними, Берестейська унія відразу внесла величезний фермент в лоно руського (тобто українського - прим. авт.) народу, спричинила тимчасовий запал, пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути, ...та в кінцевому підсумку ослабила Русь, деморалізувала її ненавистю братів до братів, взаємним недовір'ям і нетерпимістю і була однією з причин козацьких війн, які принесли Україні "руїну", а Польщі - зародок політичного занепаду".

4.4. Розвиток освіти й культури наприкінці XIV - в середині XVI ст.

Складні соціально-економічні процеси не завадили розвитку освіти і культури на теренах України.

Освіта і література. Розвиткові освіти сприяли великі церкви й монастирі. За підручники правили Часослов і Псалтир. Навчалися українські студенти і за кордовом, у Європі, де в ті часи почалося культурне піднесення. У середині XV ст. Сорбонна мала вже кілька докторів-українців. Діти шляхтичів і міщан навчалися також у Паризькому та Болонському університетах. У другій половині XV - на початку XVI ст. значну роль у культурно-освітньому русі України та Польщі відіграв магістр Краківського університету Павло Русин, який видавав і коментував твори Овідія, Сенеки та ін., ректор Болонського університету Юрій Дрогобич.

Юрій Дрогобич (Котермак) (Прибл. 1450-1494) - астроном, математик, доктор медицини. Репрезентував Україну в Західній Європі. Народився в Дрогобичі, де й розпочав свою освіту, яку продовжив у Львові. У Краківському університеті отримав ступені бакалавра Й магістра. Після переїзду до Італії продовжив освіту і став доктором медицини і доктором філософії. У 1481-1482 рр. Юрій Дрогобич став першим українським ректором Болонського університету. Потім повернувся до Краківського університету, звідки не раз приїздив до України. У основній праці "Прогностична оцінка 1483 року" вчений постав і як перший гуманістичний поет України. Ця книга - перший друкований твір українського автора. Його учнями були багато європейських учених, в тому числі польський астроном Миколай Коперник*