Розділ «1.2. Економічний зміст офшорних зон й інституцій і принципи їх класифікації»

По-третє, можна говорити про використання таких центрів у процесі реалізації міжнародного податкового планування (international tax planning), що застосовують із метою пошуку оптимальних рішень у сфері оподаткування для корпорацій, фінансових груп або індивідуальних осіб. Такі дії спираються на використання прогалин у податковому або адміністративному законодавстві чи здійснюються в розрахунку на складнощі передавання владою різних країн податкової інформації, а також на заплутаність і тяганину при проведенні такої процедури.

По-четверте, особливою категорією використання офшорних центрів визнають шахрайство, що є злочинним діянням. Цей факт, за допомогою якого платник податку незаконним шляхом прагне ухилитися від накладеного на нього зобов'язання сплачування податків, наприклад, шляхом недекларування доходів. Такі дії переслідують законом. Вищезазначене належить до класифікації використання офшорних центрів із юридичного й морального (аксіологічної) поглядів.

З організаційно-правового та фінансово-економічного боку, а також із практико-юридичного погляду зазвичай виділяють три основні способи використання офшорних центрів:

• трансферт прибутку шляхом заниження або завищення цін закупівлі та продажу товарів і послуг, а також витрат на утримання персонала;

• маніпулювання міжнародними угодами;

• використання ротаційних компаній.

Офшорний банк

На міжнародному рівні існує правило, відповідно до якого отримання згоди на заснування банка обумовлене дотриманням таких вимог:

• володіння капіталом,

• підтвердження законним шляхом наявності необхідної професіональної кваліфікації,

• бездоганна репутація.

Офшорні центри в таких випадках не докучають засновникам банків такими скрупульозними вимогами. Адміністрація центрів не вбачає нездоланних перешкод ні у відсутності бездоганної репутації, ні в надто низьких фінансових резервах, майбутнього банка. Тут спостерігались і такі випадки, на щастя нечисленні, коли надавалася можливість заснувати банк, узагалі не вкладаючи в нього капітал. До офшорних центрів, які створюють особливо благодатне середовище для такого роду "банків", належать Гренада, Монтсерат і Сент-Вісент та ін.

Офшорний траст – це правовідношення, через яке одна особа (засновник) передає у власність іншій особі (довірчому власнику, трасту) яке-небудь майно або право з покладанням на нього зобов'язань з управління такою власністю від свого власного імені як незалежного власника для вилучення вигоди на користь третіх осіб (вигодоотримувачів, бенефіціантів).

Якщо з яких-небудь причин одна особа отримує майно або будь-які права для вилучення вигоди на користь власника або третьої особи, не будучи спеціально призначеним довірчим власником, то такі відносини називають передбачуваним трастом.

Характерною ситуацією, що ілюструє механізм заснування траста, може бути така. Хитромудрий мільярдер вирішує не залишати своє майно законним спадкоємцям, оскільки це призвело б до необхідності сплати податку на спадщину, який у багатьох країнах досить високий. Мільярдер натомість створює в офшорному центрі фонд, у котрий переказує гроші. Одного зі своїх друзів призначає керівником цього фонда. Інститут траста сформувався в Англії і набув широкого поширення в США. Ідея створення таких трестів на європейському континенті користується меншою популярністю, тому що тут глибоко укорінилися побоювання: неможливо повністю виключити складнощі повернення коштів, переказаних в офшорні центри.

Офшорний університет

Усе, що було сказане щодо зазначених форм підприємницької діяльності в офшорних центрах, стосується й університету. Його можна створити тут без дотримання обов'язкових у більшості країн спеціальних умов і вимог, дешево і без сплати податків. Важко спеціально виділити, який із цих центрів особливо придатний для таких починань. Водночас немає і застережень, що забороняли б створення в офшорних центрах компаній, що мають назву "університет". Проте навіть у такій респектабельній країні, як Швейцарія, у кантонах, які не мають спеціальних розпоряджень, що стосуються вищих навчальних закладів, можливе створення університету на дуже вигідних для його засновників умовах.

Різноманіття форм підприємницької діяльності, дозволених в офшорних центрах, полегшує їх взаємне поєднання і цілеспрямовану взаємозалежність. Усе це дозволяє на основі аналізу внутрішніх і світових цін маніпулювати цінами, добиваючись отримання вигоди за рахунок несплати податків. Переказ (трансферт) прибутку може бути здійснений шляхом продажу товарів і послуг компанією, що має резиденції в країні із прогресивним оподаткуванням, своїй філії, що знаходиться в офшорному центрі, за цінами, нижчими від фактичної вартості. Філії здійснюють подальший перепродаж цих товарів за вищими цінами.

Маніпулювання витратами товарообігу може відбуватися шляхом переказу до філії, розташованої в офшорному центрі, складових частин певного продукта (наприклад комплектуючих деталей якого-небудь механізму) за ціною, нижчою від ціни складеного з них товару, після чого філія компанії продає цей товар за вищою ціною. Трансферт прибутку можна здійснити також шляхом штучного зниження або підвищення витрат на утримання самої компанії. Основними витратами на її утримання є: витрати обслуговування підприємств, відсотки за позиками, інші платежі, наприклад за ліцензії, за використання патентів тощо. Витрати обслуговування – це різні платежі – заробітна плата, допомога, відшкодування збитків, оплата приміщень, витрати на дослідження, усякі винагороди, витрати на транспорт і рекламу.

Переказ прибутку до філії, розташованої в офшорному центрі здійснюють у такий спосіб, що компанія з резиденцією у країні з прогресивним оподаткуванням надає свої філії послуги за цінами, які значно перевищують ринкові. Так само придбання патентів, ліцензій, товарних знаків тощо відбувається за цінами, що перевищують загальновизнані. Так здійснюють переказ прибутку до компанії з резиденцією в офшорному центрі.