часто називали ортом, дорівнював 18 срібним грошам, що становили 1 злотий і 8 мідних грошів.
Універсал 1717 р. узгодив польську та саксонську монетні системи. Згідно з ним, 1 імперіальний талер (Speziestaler) = 1 польському талеру = 8 польським злотим; 1 лічильний талер (Rechnungstalef) = 6 польським злотим; 2/3 імперіального талера (gulden) =1/2 польського талера=4 польським злотим; 1/6 імперіального талера = 1 польському злотому = 30 мідним грошам = 90 шелягам; 2 срібних гроші = 1/2 польського злотого = 15 мідним грошам = 45 шелягам; 1 срібний гріш =1/4 польського злотого = 7½ мідного гроша. Видання даного універсалу не лише спростило лічбу монет при проведенні платіжних операцій, а й сприяло обігу на землях Речі Посполитої саксонських монет, які випускалися до 1763 p., коли Саксонія запровадила конвенційну монетну стопу.
Наступну спробу реформування польської монетної системи було здійснено наприкінці 40-х років ХУЛІ ст. за правління Августа ІП (1734— 1763). Вона розпочалася з запровадження в обіг, за зразком французьких луїдорів та прусських фрідріхсдорів, золотих августдорів вартістю 30 польських злотих або 5 лічильних талерів. Вміст чистого дорогоцінного металу в них становив 6,007 г. Новими для польського грошового ринку були срібні двозлотівки, що дорівнювали 1/4 саксонського талера або 8 польським срібним грошам. За Августа III карбування монет за польською монетною стопою було сконцентроване на
декількох саксонських монетних дворах. З 1752 р. у Ляйпцігу емітували півтораки(1753,1755—1756),трояки(1753—1754,1756), шостаки(1752— 1756), орти 1752—1756), двозлотівки (1753,1756,1761—1762), півталери (1753—1755), талери (1753—1756, 1762), півдукати (без дати карбування), дукати (1752—1754, 1756), дводукати (1753—1754), півавгустдори (1753), августдори (1753—1756,1758) та подвійні августдори (1753—1754, 1756). Карбовані у Саксонії коронні номінали мали традиційний з XVII ст. для польських монет вигляд: на аверсі — увінчаний короною бюст короля, навколо якого — кругова легенда з його іменем та титулами. На реверсі — чотирипільний гербовий щит з розміщеними навхрест гербами Польщі та Литви; в центрі — накладний щиток з родовим гербом короля (династії Ваза — Сніпок, роду Вишневецьких — Корибут, роду Собєських — Яніна та саксонської династії Віттенів — два перехрещених мечі). Тут же містилось позначення номінальної вартості монети та дата її карбування. Брак дрібної розмінної монети, гостро відчутний з другої третини XVIII ст., змусив уряд у 1749 р. розпочати карбування мідних шелягів та грошів. Для цього були відкриті монетні двори у Дрездені, Грюнталі та Губені. До 1753 р. вага шеляга становила 1,3 г, гроша— 3,9 г. Масштаби емісії мідних монет були значними. Так, лише за дев'ять місяців 1753 р. дрезденська та ляйпцігська монетарні перекарбували 640 центнерів міді.
За правління королів з саксонської династії, використовуючи свої привілеї, карбували монету міста Гданськ, Торунь та Бльблонг. Як і в попередні періоди, найбільшу кількість емісій було реалізовано у Гданську. Тут, відповідно до метрологічних параметрів ординації 1658 р., випускали шеляги, трояки, шостаки, орти, злотівки, двозлотівки та дукати. Лише в 1759 р. змінено монетну стопу ортів, а в наступному році — інших номіналів. Значно меншою за обсягом була монетна продукція торунської монетарні. Тут після 1760 р. виготовляли лише шеляги, трояки та шостаки. Дещо більшу кількість номіналів емітували в Ельблонгу. Крім шелягів, трояків та шостаків, тут карбували орти та дводукати. Масштаби емісії міських монетних дворів були незначними, а їх вплив на ситуацію на грошовому ринку Речі Посполитої — несуттєвим. Мінімальним залишалося монетне карбування у Курляндському герцогстві. 1762 р. тут було виготовлено невелику серію розмінних номіналів — шелягів, грошів та ортів.
У середині XVIII ст. польський грошовий ринок став ареною монетної інтервенції прусського короля Фрідріха II (1740—1786). Намагаючись здобути грошові засоби для ведення воєн із сусідніми державами, він доручив банкірській спілці Ефраїм—Ітціг розпочати карбування неповно-вартісних монет польсько-саксонського зразка — шостаків, ортів-тимфів, двозлотівок, августдорів та ін. Виробництво цих монет відбувалося на Кенігсберзькому, Штеттінському та Вроцлавському монетних дворах. На монетах найчастіше вміщувалась дата "1753", хоча карбувалися вони і в наступні роки. Після початку Семилітньої війни (1756—1762) і захоплення Ляйпціга прусськими військами до рук Фрідріха II потрапило обладнання тамтешньої монетарні. Оригінальними штемпелями Августа ПІ Ефраїм та Ітціг карбували тут низку неповноцінних номіналів, які поширювалися купцями та спеціальними агентами на землях Речі Посполитої в обмін на повновартісну монету. На відміну від оригінальних августдорів, які випускалися із золота 23/4 каретної проби, прусські підробки виготовлялися із золотого сплаву семикаратної проби, тобто були майже втричі дешевшими. Поява неповновартісних монет прусського карбування посилила наростання кризових явищ на грошовому ринку. З обігу зникли повноцінні монети, а залишилися лише так звані ефраїміти, а також мідні шеляги та гроші. Значно зросли ціни на товари та послуги. Вартість окремих з них, виражена у мідній чи неповноцінній монеті, впродовж 1753— 1763 рр. виросла в 10 і більше разів, а в срібній монеті — вдвічі.
Річ Посполита. Август III. 1/6 талера. Срібло. 1768 р.
Наростання кризових явищ і дедалі більший хаос на грошовому ринку викликали справедливі нарікання шляхти та міщан Польщі та Литви. На повітових та воєводських сеймиках висувалися вимоги щодо негайного відкриття коронних та литовських монетарень, широкомасштабної емісії повновартісної вітчизняної монети і заборони на ввіз прусських підробок та фальшивої монети. Ці питання розглядав конвокаційний сейм, який зібрався у Варшаві після смерті Августа ПІ (5 жовтня 1763 р.). Згідно з його ухвалою від 7 травня 1764 р., було створено Економічну Раду Коронного Скарбу, яка, спільно з Монетною Комісією та Комісією Коронного Скарбу, мала розробити проект оздоровлення державних фінансів та проведення в країні грошової реформи. Новий король Станіслав Август Понятовський (1764—1795) вже у 1765 р. відкрив два монетних двори: у Кракові — для виготовлення мідної монети та у Варшаві — для карбування срібних та золотих номіналів. Ухвала Комісії Коронного Скарбу, видана як універсал 9 січня 1766 р., передбачала встановлення остаточного терміну вилучення з обігу іноземної та неповноцінної монети і подавала основні засади її обміну на нову польську монету. Наступний універсал, виданий 10 лютого того ж року, повідомляв про початок карбування нової польської повновартісної монети. При цьому за основу було взято конвенційну монетну стопу, яка використовувалась у володіннях австрійських Габсбургів та у південнонімецьких державах з 1753 р. Новою монетно-ваговою одиницею, замість краківської гривни, стала кьольнська марка (гривна), що містила 233,924 г чистого срібла. Передбачалось карбувати талери (8 польських злотих = 32 срібним грошам), півталери (4 польських злотих = 16 срібним грошам), двозлотівки (1/4 талера = 2 польським злотим = 8 срібним грошам), злотівки-злотки (4 срібних гроші = 30 мідним грошам), півзлотки (2 срібних гроші =15 мідним грошам), срібні гроші (7½ мідного гроша), а також мідні гроші (3 мідних шеляги) та шеляги. Одночасно встановлювалося співвідношення між голландським дукатом та новою польською монетою. Один дукат прирівнювався до двох польських талерів та трьох срібних грошів і оцінювався у 67 польських срібних грошів. Коронні орти (тимфи) і шостаки, відкарбовані за Августа III на саксонських монетних дворах, а також монети цих номіналів, виготовлені за Фрідріха П (ефраїміти), мали прийматися за номінальною вартістю до 1 вересня 1766 р., після чого їх мали вилучити з обігу шляхом викупу з подальшим перекарбуванням на нову польську монету. Ринкова вартість цих монет була визначена універсалом Комісії Коронного Скарбу від 4 червня 1766 р. Наприклад, тимфи Августа Ш з літерою "Т" оцінювалися по 28 нових
Річ Посполита. Станіслав Август. Гріш. Мідь. 1766 р.
мідних грошів, "тимфи вроцлавські" (ефраїміти) — 10 нових мідних грошів тощо.
За Станіслава Августа уряду вдалося впорядкувати грошове господарство країни. Карбована у великій кількості, згідно з реформою 1766 р., високоякісна польська монета швидко посіла панівне становище на ринку. З міді у Кракові (у 1765—1768 рр.) та Варшаві (у 1765—1795 рр.) випускалися шеляги, півгроші, гроші та трояки. Срібні номінали, які карбувалися у варшавській монетарні, представлені монетами вартістю 6 та 10 мідних грошів, 1 та 2 срібних гроші, 1 та 2 злотих, 1/2 талера та 1 талер. Там же виготовлялися золоті дукати, а наприкінці панування Станіслава Августа, у 1794—1795 рр. — станіславдори (3 дукати) та півстаніславдори (1)4 дуката).
Однак позитивні наслідки грошової реформи 1766 р. не вдалось утримати надовго. Перший поділ Речі Посполитої (1772) між Пруссією, Росією та Австрією не лише призвів до значних територіальних втрат, а й суттєво погіршив економічне становище держави. Зменшились надходження до державної скарбниці, а отже, збільшився бюджетний дефіцит. Зростання цін на імпортовані з Голландії срібло та золото зробили неминучими зміни монетної стопи. Король не погоджувався на девальвацію польської монети і певний час дофінансовував збитки монетних дворів за рахунок власних коштів. Однак зростання вивозу польських монет за кордон і поширення неповноцінної та фальшивої іноземної монети змусило сейм ухвалити у 1786 р. низку змін до монетного законодавства. Найперше було підвищено вартість дуката з 16 злотих 22 грошів 1½ шеляга до 18 злотих. Наступним кроком стало запровадження з 15 березня 1787 р. нової монетної стопи: надалі з кьольнської марки срібла карбували монет на суму не 80 злотих, а на 83)4 злотого. Одночасно сеймова комісія зобов'язала фінансове відомство періодично видавати вальваційні таблиці, в яких містились курси іноземних монет, обіг яких був дозволений на території Польщі. Так, в універсалі, виданому 26 липня 1791 р., перелічено 31 гатунок різноманітних іноземних номіналів, у тому числі 7 — російських та 4 — прусських.
Другий поділ Польщі (1793) спричинив кризу державних фінансів. У пошуках нових джерел поповнення скарбниці під час польського національного повстання під проводом Тадеуша Косцюшко у 1794 р. уряд випустив перші паперові грошові знаки номінальною вартістю 5 та 10 грошів, 1, 4, 5, 10, 25, 50, 100, 500 та 1000 злотих. Тоді ж було випущено талери вартістю 6 польських злотих, які метрологічно відповідали тогочасним прусським монетам.
Річ Посполита. Станіслав Август. 2 злотих. Срібло. 1794 р.
За останнього польського короля масштаби монетного карбування у надбалтійських торгових містах були незначними. Ельблонзька монетарня не функціонувала. У Торуні в 1764— 1765 рр. було виготовлено невелику кількість шелягів, трояків та шостаків. Дещо більший набір номіналів випустили у Гданську: шеляги (1765—1766, 1793), трояки (1765—1766), шостаки (1764—1765), а також пробні двозлотівки та дукати. Активізувала свою діяльність монетарня курляндських герцогів у Мітаві. Останні правителі цього денного володіння Речі Посполитої Ернст Йоганн (1762—1769) та Петро (1769—1795) Бірони емітували доволі повний набір номіналів: шеляги, гроші, трояки, шостаки, орти, талери та дукати.
Наслідком глибокої кризи всіх ланок політичного та соціально-економічного життя Речі Посполитої став її третій поділ (1795) та зникнення цієї держави з політичної мапи Європи. Як наслідок — більша частина українських земель — Київщина, Брацлавщина, Поділля, Волинь —були включені до складу Російської імперії, а Галичина, Закарпаття та Буковина перейшли під владу австрійських Габсбургів. На цих землях відразу ж розпочалося запровадження російської та австрійської валюти. Для населення цей процес, який розтягнувся на декілька десятиліть, не був важким, адже воно віддавна користувалося високоякісними російськими рублями та копійками, а польська та австрійська монетні системи з 1766 р. були метрологічно однаковими.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.“ на сторінці 4. Приємного читання.
