Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

Нумізматика

Річ Посполита. Ян II Казимир. Шостак, Срібло. Львів, 1656 р.

Річ Посполита. Ян II Казимир. Шостак, Срібло. Львів, 1656 р.

Монетно-грошова система Речі Посполитої другої половини XVII ст.

ЗлотіОртиШостакиТроякиПівторакиГрошіШеляги
11⅔510203090
136121854
124618
1239
11½4½
13
1

за суму заборгованості перед військом. Армії Корони та Великого князівства Литовського утворили конфедерацію і вимагали виплатити належні їм гроші, погрожуючи навіть застосуванням сили. В цих умовах уряд гарячково шукав джерел додаткових надходжень до бюджету. Саме тоді декілька нововведень у справі фінансового реформування запропонував Тіт Лівій Боратіні — італієць, який перебував на польській службі. У1658 р. він разом із ще одним італійцем, дель Боно, взяв в оренду краківський монетний двір (розмір орендної плати становив 35 тис. злотих). При цьому було погоджено, що вони будуть випускати неповновартісну монету — номінальна вартість срібних монет буде перевищувати реальну на 25 %, а білонних — на 37,5 %.

У серпні 1658 р. Боратіні виніс на розгляд сейму проект запровадження кредитних "монет" номінальною вартістю 10 та 20 талерів — обов'язкові для приймання приватними особами, вони мали перебувати на грошовому ринку до повної фінансової стабілізації в країні. Після цього скарбниця зобов'язувалася викупити ці грошові знаки за номіналом. Однак сейм не погодився з цією пропозицією і доручив скарбовій комісії до 28 січня 1659 р. підготувати програму повернення до засад монетного карбування, визначених сеймовою конституцію 1654 р. Оскільки скарбова комісія не змогла прийняти жодного рішення, вже в березні 1659 р. черговий сейм прийняв запропоновані Т. Л. Боратіні пропозиції щодо реформування грошової системи. 22 березня було прийнято ухвалу "Про монетний двір", яка, попри вимогу про впорядкування емісії срібної монети, пе

Коронний та литовський соліди (боратинки ). Мідь

Коронний та литовський соліди (боратинки ). Мідь

редбачала дозвіл на одноразову емісію по одному мільйону злотих мідними шелягами (всього 180 млн. шт. шелягів) для Польщі та Литви. З отриманих від цього нововведення коштів мала бути ліквідована заборгованість перед військом. Сформованій сеймом спеціальній комісії, що складалася з 80 сенаторів та сеймових послів, було доручено до 9 червня того ж року опрацювати конкретну програму грошової реформи. 10 червня комісія підтвердила рішення сеймової ухвали від 22 березня щодо розмірів емісії мідних шелягів і доручила Т. Л. Боратіні організувати виготовлення коронної частини емісії цих монет. З цією метою коронний підскарбій Ян Казимир Красінський 2 липня 1659 р. уклав з Т. Л. Боратіні контракт терміном на один рік (з 1 серпня 1659 p.). Він передбачав карбування не лише мідної, а й золотої та срібної монет. З доходів, отриманих від карбування 1 млн. злотих мідними шелягами, Боратіні зобов'язувався сплатити в державну скарбницю 360 тис. зл. цими монетами. Крім того, він мав отримати ще 50 тис. зл. від емісії золотих та срібних номіналів. При цьому італійцеві було надане монопольне право на закупівлю коштовних металів.

7 липня 1659 р. було обнародувано сеймову ординацію, яка схвалила пропозиції скарбової комісії від 10 червня і встановила, що "шеляги з чистої міді повинні йти по 3 на гріш, а на гривну (краківську. — Р.Ш.) — 150 штук". Згідно з новою монетною стопою, вага шеляга мала становити 1,346 г, тобто удвічі менше, ніж у шелягах, що випускались у 1650 р., хоча тоді вони дорівнювали j гроша. Оскільки за фунт міді на той час давали 15 грошів, то реальна вартість шеляга становила лише 15 %. З перекарбованого фунта міді отримували 300 шелягів, з них 171 надходив у державну скарбницю, 45 — йшов на закупівлю сировини, 84 — покривали видатки виробництва, оплату праці монетаріїв та давали прибуток орендарям монетних дворів.

Для карбування коронних шелягів на суму 1 млн. злотих Т. Л. Боратіні відкрив монетний двір у м. Уяздув, неподалік Варшави. 19 листопада 1659 р. він розпочав свою роботу, а 1 грудня коронний підскарбій Я. К. Красінський видав універсал про запровадження цих монет в обіг.

Згідно з рішенням сейму, карбування литовських солідів на суму 1 млн. злотих було доручено адміністратору земського скарбу Великого князівства Литовського А. М. Саковичу. Для цього, через окупацію м. Вільно іноземними військами, передбачалось відкрити монетний двір у Бресті. Однак з ряду військово-політичних причин випуск литовських шелягів розпочався на початку 1660 р. на уяздовському монетному дворі.

• 2 червня 1661 p. Т. Л. Боратіні подав на розгляд сейму звіт про емісію мідної монети, який доводив, що рішення сейму 1659 р. було повністю виконане. Уяздовська монетарня випустила весь погоджений обсяг литовських шелягів (1 млн. зл.) та коронних монет на суму 817 708 злотих та

• 20 грошів. Решту — 182 291 злотих і 10 грошів — було відкарбовано на краківському монетному дворі.

Усупереч очікуванням, випуск 180 млн мідних шелягів фінансового становища держави не поліпшив — він лише прискорив наростання інфляційних явищ. Розпочалося підвищення ринкових курсів дукатів та талерів. Водночас почастішали претензії зі сторони конфедерації коронних та литовських військ на адресу Боратіні, якого звинувачували у службових зловживаннях. Стверджувалось, що в Уяздові було відкарбовано шелягів не на 2, а на 4 млн злотих. 20 лютого 1662 р. сейм створив генеральну скарбову комісію, яка на своєму засіданні у Львові 7 серпня цього ж року мала повторно заслухати звіт Боратіні та вирішити питання про ліквідацію заборгованості перед військом. 29 грудня 1662 р. львівська генеральна комісія оголосила своє рішення про необхідність випуску мідної монети з метою отримання 3 млн зл. прибутку — суми, необхідної для ліквідації боргів перед військом. Одночасно було знято всі звинувачення Боратіні у зловживаннях. 28 січня 1663 р. з ним було укладено контракт про виготовлення мідних шелягів на суму 5 250 тис. злотих на засадах монетної ординації 1659 р. З них 3 000 тис. мали становити прибуток держави, а 2 250 тис. — покрити видатки на придбання сировини, кошти карбування та скласти прибуток орендаря монетарні. Крім того, Боратіні мав сплатити до скарбниці додатково 75 777 злотих, з огляду на що йому дозволялось випустити ще 150 тис. злотих для сплати процентів по боргах перед купцями. 23 лютого Львівська генеральна комісія спільно з Радою сенату прийняли рішення про випуск мідних шелягів на суму по 5 250 тис. злотих для Польщі та Литви.

З березня 1663 р. усі коронні монетні двори були передані в оренду Т. Л. Боратіні, а вже 8 березня уряд уклав з ним новий контракт про випуск мідних шелягів на суму лише 2 566 383 злотих. Решту суми планувалось випустити срібними злотівками, емісію яких запропонував здійснити Андрій Тимф. У 1664—1665 рр. коронні шеляги карбувались у величезних кількостях на уяздовському монетному дворі. Боратіні укладав все нові контракти на виготовлення цієї монети — 1 червня 1663 p., 1 червня 1664 р. тощо. За приблизними підрахунками, у 1659—1666 рр. цих монет було випущено на суму понад 16 млн злотих.

Карбування мідних монет для Великого князівства Литовського відбувалося у складніших умовах. 28 травня 1663 р. адміністратор земського скарбу уклав контракт з Андрієм Георгом Горном, який зобов'язався відкрити у приміщенні Олівського монастиря, неподалік Гданська, монетний двір для виготовлення шелягів на суму 5 818 764 злотих 21 гріш. Ця монетарня, яка функціонувала лише впродовж чотирьох місяців — з 19 липня до 10 листопада 1663 p., виготовила шелягів на суму 460 389 злотих 6 грошів. її було закрито через звинувачення Горна в численних зловживаннях. Скориставшись ситуацією, Т. Л. Боратіні уклав з урядом контракт на виготовлення литовських шелягів на віденському монетному дворі, який відновив свою діяльність 4 червня 1664 р. і функціонував до 30 грудня 1666 р. З огляду на велику потребу литовського скарбу у грошових засобах, 6 липня 1665 р. литовський підскарбій Ієронім Кіршенштейн уклав контракти, які передбачали відкриття монетних дворів у Бресті та Ковно (нині м. Каунас, Литва). Крім того, планувалось налагодити емісію литовських мідних шелягів на коронному монетному дворі у м. Мальборк. Брестський монетний двір, орендований Т. Л. Боратіні, функціонував з 4 грудня 1665 р. до 16 грудня 1666 р. За цей час тут було відкарбовано шелягів на суму 2 674 268 злотих 10 грошів. На монетному дворі у Ковно, який орендував виправданий від звинувачень А. Г. Горн, з 17 жовтня 1665 р. до 15 січня 1667 р. виготовили шелягів на суму 448 648 злотих 6 грошів. Цей же орендар отримав мальборзький монетний двір, який діяв з 5 березня до 8 жовтня 1666 р. За цей час тут відкарбували мідної монети на суму 677 700 злотих 14 грошів. Наведені офіційні цифри кількості мідних шелягів, випущених коронними та литовськими монетними дворами, є значно заниженими: адже карбування велося за принципом "аl marco", при якому до уваги бралися не метрологічні параметри кожної монети, а лише кількість одиниць, відкарбованих з однієї вагової гривни міді. Це відкривало шлях для численних зловживань. Працівники монетарень, зменшуючи товщину монетного кружка, збільшували кількість виготовлених з гривни металу екземплярів, частину з яких привласнювали. Крім того, користаючи з доступності міді на ринку, вони перекарбовували на монетних дворах власний метал, отримуючи при цьому значні прибутки.

Другим видом неповновартісної монети, яка з'явилася на грошовому ринку Речі Посполитої в період глибокої фінансової кризи, були срібні злотівки. Ініціатором їх випуску був орендар коронних монетних дворів Андрій Тимф. Виходець з родини німецьких монетаріїв, близько 1650 р. він переїхав до Польщі, де отримав в оренду познанський та всховський монетні двори. З червня 1660 р. він — генеральний вардайн (пробірер), а згодом — суперінтендант коронних монетних дворів. У 1661—1662 рр. Тимф орендував краківську монетарню, а в 1663 р. — львівську. Крім того, разом з братом Томасом орендував коронний монетний двір у м. Бидгощ. Скориставшись невдоволенням населення випуском мідних шелягів і звинуваченнями у зловживаннях ініціатора їх емісії Т. Л. Боратіні, А. Тимф на початку 1663 р. прибув до Львова. Маючи готовий план випуску білонних злотівок і навіть демонструючи пробні зразки цих монет, він зумів переконати членів Львівської генеральної комісії у перспективності своїх намірів. Комісія розділила сплату заборгованості перед військом між Т. Л. Боратіні та А. Тимфом. З останнім 4 березня 1664 р. було укладено контракт про відкриття монетарень у Бидгощі та Кракові терміном на два роки і перекарбування на злотівки 200 тис. гривен срібла 8-лотової (500-ї) проби. З кожної перекарбованої гривни чистого срібла 27 злотівок передавались у державну скарбницю, 27 — йшло на закупівлю срібла, 6 — покривали виробничі видатки і давали прибуток орендарю монетарні. Крім передбачених контрактом 6 млн злотівок, Тимфу доручалось випустити ще певну кількість цих монет для покриття різних видатків. Одна монета номінальною вартістю ЗО грошів важила 6,729 г, у тому числі 3,364 г чистого срібла, що з огляду на вартість цього дорогоцінного металу на ринку становило лише 40 % номінальної вартості. Реальна вартість злотівки не перевищувала 12 грошів. Легенда аверсу цієї монети вказувала на її кредитний характер: на ньому містилась монограма короля Яна II Казимира — "ICR" (Ioannes Casimirus Rex), навколо якої — кругова легенда у двох рядках — "DAT. PRETIUM. SERVATA. SALUS / POTIORQ3. METALLO. EST." (Вартість цій монеті надає порятунок держави, що є дорожчим, ніж вартість металу). На реверсі — герби Польщі, Литви та роду Ваза, по боках від яких інколи фіксуються ініціали "А—Т" — Андрій Тимф. Тут же вміщено позначення номіналу монети — "XXX — GRO. POL." та кругова легенда "MONET. NOV. ARGE. REG. POL.". Частина монет, відкарбованих у Львові, відрізняється великою літерою "R" у монограмі короля. Емісія злотівок здійснювалась у Львові (з 3 березня по 9 вересня 1663 p.), Бидгощі (з 1 жовтня 1663 по 1 липня 1666 pp.) та Кракові (з 3 жовтня 1663 по 20 вересня 1666 pp.). На львівському монетному дворі було виготовлено 1 357 170 злотівок, на бидгощському — 6 388 561 злотівок, на краківському — 3 499 306 злотівок. Від прізвища автора проекту випуску білонних злотівок Андрія Тимфа ця монета отримала народну назву "тимф".

Крім двох видів неповновартісних монет — мідних шелягів та білонних злотівок, коронні та литовський монетні двори випускали значну кількість повноцінної срібної та золотої монети. Краківську монетарню у 1658— 1661 pp. орендував Т. Л. Боратіні, який, крім невеликої кількості мідних шелягів, продовжував карбування шостаків (1658—1661), ортів (1658— 1669), півдукатів (1660—1661), дукатів (1658—1660) та дводукатів (1658— 1661). За цю оренду він у 1659—1661рр. вніс до державної скарбниці 87 050 злотих. У 1661 р. його замінив Андрій Тимф, який орендував цей монетний двір до 1667 р. Новий орендар не припиняв карбування шостаків (1661—1667), ортів (1663—1664), півдукатів (1662), дукатів (1662) та дводукатів (1661—1664, 1666), а в 1661—1662 та 1665 рр. випускав коронні трояки.

Річ Посполита. Ян II Казимир. Злотівка (тимф). Білон. 1663 р.

Річ Посполита. Ян II Казимир. Злотівка (тимф). Білон. 1663 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.
  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ