Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

Нумізматика

Томас Тимф отримав в оренду терміном на два роки (з 2 липня 1660 р.) один із найбільших коронних монетних дворів — бидгощський. Щорічний розмір орендної плати було встановлено у сумі 12 000 злотих. Після нього орендарем цієї монетарні став його брат Андрій. Тут випускалися шостаки (1660—1667), злотівки (1663—1666), дукати (1660) та дводукати (1660).

Наприкінці 1660 р. відновив свою діяльність львівський монетний двір. Його було передано в оренду терміном на один рік (з 1 жовтня 1660 р.) львівському купцеві-італійцю Джованні Баптіста Аморетті. Згодом термін оренди було продовжено. Розмір орендної плати становив 12 000 зл. Новому орендареві було передано приміщення та інструментарій старої монетарні. В цей період у Львові карбували півтораки (1661), шостаки (1660—1662), орти (1660), талери (1661), дукати (1661) та дводукати (1661—1662). Діяльність Аморетті на львівській монетарні припинилась наприкінці червня 1662 р. Імовірно, саме тоді її було передано новому орендареві — Андрію Тимфу. Він доручив управління монетним двором пробіреру Христіану Фалеру. Під його керівництвом у Львові з 1 липня 1662 р. по 3 квітня 1663 р. виготовлялися шостаки. Після цього основну монетну продукцію становили злотівки-тимфи.

Познанський монетний двір у 1660 р. взяв в оренду за 10 тис. злотих терміном на три роки каліський підкоморій Криштоф Жегоцький. Тут велася емісія шостаків (1661—1662), дукатів (1660) та дводукатів (1661— 1662). Існує припущення, що саме тут карбували коронні півтораки з датами 1654, 1658—1659, 1661—1662, 1666 рр.

Монетна справа Великого князівства Литовського — емісія срібних та золотих монет — була зосереджена у Вільні. Після короткочасного функціонування у 1652—1654 рр. діяльність віденської монетарні було відновлено на початку 1660-х років, коли її орендарем став Тіт Лівій Боратіні. Крім мідних шелягів, тут карбували трояки (1664—1665), шостаки (1664— 1666), орти (1664), півдукати (1664—1665) та дукати (1666). Відомий також пробний екземпляр литовської злотівки— тимфа.

За правління ЯнаП Казимира, користуючись своїми привілеями, активну емісійну діяльність вели міста Торунь, Гданськ та Бльблонг. Торунською монетарнею у 1649—1668 рр. управляв Ганс Давид Лауер. Під його керівництвом тут виготовлялись білонні соліди (1665—1666, 1668) та двогроші (1651), срібні орти (1650—1651,1653—1655,1659—1668) і талери (1649—1650,1653,1659), а також золоті дукати та дводукати. Значно

Річ Посполита. Ян II Казимир. Дводукат. Золото. 1661 р.

Річ Посполита. Ян II Казимир. Дводукат. Золото. 1661 р.

масштабнішим було монетне виробництво м. Гданська. Його монетний двір, яким управляли Герхард Рогге (1639—1657) та Даніель Лєссе (1657— 1685), випускав соліди (1657—1658), двогроші (1651—1653), орти (1650— 1667, крім 1653 та 1665), півталери (1649—1650), талери (1649—1652), двоталери (1650), золоті дукати, пі втора дукати, дводукати, а також велику кількість донатив різної вартості. Скромнішою була монетна продукція ельблонзької монетарні. Тут карбували невелику кількість шелягів (1666), двогрошів (1651), ортів (1650—1651, 1660,1662, 1665—1667), талерів (1651) та дукатів (1658, 1661).

Внаслідок тривалого функціонування коронних та литовських монетних дворів, які випускали монету двох видів (повновартісну — білонні, срібні та золоті номінали; неповновартісну — мідні шеляги та білонні злотівки), грошове господарство країни опинилося в стані глибокої кризи. Наростали інфляційні явища, зростали ціни на товари та послуги тощо. Все це викликало справедливі нарікання різних соціальних груп населення, насамперед, шляхти. Наприкінці грудня 1666 р. сейм прийняв рішення про припинення монетного карбування на території Речі Посполитої і притягнення до відповідальності винуватців фінансової кризи — Андрія Тимфа та Тіта Лівія Боратіні. Перший з них втік до Німеччини, а другий, відкинувши всі звинувачення, зажадав відшкодування особистих збитків на суму 1,5 млн злотих, які він поніс на користь державної скарбниці. Черговий сейм, який відбувся у Варшаві 7 березня 1667 р., прийняв рішення про закриття всіх монетарень на території Речі Посполитої. Щоб ліквідувати державний борг перед Боратіні, йому було дозволено орендувати терміном на один рік краківську та бидгощську монетарні, де він карбував шостаки та орти, а також невелику кількість золотих монет 16 вересня 1668 р. Ян ІІ Казимир зрікся престолу, після чого, рішенням Варшавської генеральної конфедерації, монетне виробництво тут було припинене. При цьому заявлено, що решта боргу Боратіні буде повернено в майбутньому, після відновлення монетного карбування.

Коротке правління Михайла Корибута Вишневецького (1669—1673) не принесло змін у грошове господарство Польсько-Литовської держави. Монетні двори, на основі сеймового рішення 1668 р., залишалися бездіяльними. Ринок був наповнений монетними емісіями часів Сигізмунда III та Яна II Казимира, а також іноземною монетою. Дещо стабілізувалося фінансове становище держави. В цих умовах уряд вважав за недоцільне розпочинати емісію монети. Лише у 1671 р. на коронному монетному дворі у м. Бидгощ було вилущено невелику кількість злотівок та дукатів. Дещо ширше використали свої привілеї на право карбування монети торгові міста Гданськ, Торунь та Ельблонг. Монетне виробництво гданської монетарні представлене шелягом (1670), дукатом (1670, 1672—1673) та дводукатом; торунської — шелягом (1671) та дводукатом (1671); ельблонзької шелягом (1671—1673), талером (1671), дукатом (1671—1672) та дводукатом (1672). Розміри всіх емісій були дуже незначними і на становище грошового ринку країни суттєво не впливали.

Після раптової смерті Михайла Корибута Вишневецького новим королем у 1674 р. став Ян III Собеський (1674—1696). Отримана ним спадщина була дуже тяжкою. Країна перебувала в стані глибокої політичної та економічної кризи. Особливо гостро постало питання впорядкування державних фінансів. Коронні та литовський монетні двори, відповідно до сеймової ухвали 1668 р., не функціонували. При цьому грошове господарство Речі Посполитої постійно поповнювалося неповновартісною монетою іноземного карбування, що приносило значні збитки державній скарбниці та викликало невдоволення шляхти. Саме тому посли, які прибули у лютому 1676 р. до Варшави для участі у коронаційному сеймі, вимагали відкриття монетних дворів і випуску повноцінної монети. Тоді ж було обрано Монетну комісію для визначення метрологічних параметрів коронної та литовської монет. 10 червня комісія ухвалила засади нової монетної ординації. Передбачалось відкрити монетні двори терміном на один рік і випускати лише талери та дукати. Орендарі коронних монетарень мали сплатити до державного скарбу 70 тис. злотих, а литовських — 60 тис. злотих. Однак дане рішення виконане не було, і вже сейм 1677 р. доручив коронному підскарбію Яну Андрію Морштину розпочати карбування срібних та золотих монет на основі ординації 1658 р. Орендарем монетних дворів було призначено Тіта Лівія Боратіні, який з отриманих прибутків мав повернути собі кошти, заборговані йому державою. У 1677 р. почала функціонувати бидгощська монетарня, а в наступному році — краківська. Основними номіналами, що випускалися за Яна III Собєського, були коронні шостаки та орти 1677—1687 рр. Крім того, було випущено незначну кількість трояків, талерів, а також дукатів та дводукатів. Литовський монетний двір у цей час не працював. Єдиним свідченням його існування є відкарбований з міді пробний шостак 1679 р. У повному обсязі своїми монетними правами не скористалися і прусські торгові міста. Лише Гданськ у 1685 р. випустив 200 талерів, у 1688 р. — невелику кількість шелягів, а також періодично емітував золоту монету різних номіналів та донативи.

Річ Посполита. Ян ІІІ (1674—1696). Дводукат. Золото

Річ Посполита. Ян ІІІ (1674—1696). Дводукат. Золото

Річ Посполита. Ян ІІІ. Орт. Срібло. 1684 р.

Річ Посполита. Ян ІІІ. Орт. Срібло. 1684 р.

Наприкінці XVII ст. активізував свою діяльність мітавський монетний двір, що належав курляндському герцогу Фрідріху Казимиру Кеттлеру (1682—1698), який перебував у ленній залежності від Речі Посполитої. Тут, згідно з метрологічними показниками коронної монетної стопи, карбували шеляги, півтораки, шостаки, орти та дукати.

У перші роки правління Августа II (1697—1733), який був одночасно герцогом Саксонії, монетно-грошові стосунки на землях Польсько-Литовської держави перебували у стані глибокої кризи. Більшість монетарень не функціонувала, грошовий ринок країни надалі був наповнений неповно-вартісною вітчизняною (мідними шеляга-ми-боратинками та білонними злотівка-митимфами) та іноземною розмінною монетою. Ситуація ще більше погіршилась після вступу Речі Посполитої до анти-шведської коаліції і початку Північної війни (1700—1721). Через дестабілізацію політичного життя, окупацію країни військами Карла XII та ряд інших причин уряд не міг розпочати монетну емісію на власній території. Виробництво монет, згідно з польською монетною стопою, велося на саксонських монетних дворах. У Ляйпцігу випускалися шостаки (1698, 1702—1706), тимфи (1698, 1704), талери (1702), півдукати (1703) та дукати (1702, 1703). У 1720 р. там же було виготовлено пробний шеляг. Робилися спроби налагодити монетне карбування у прусських торгових містах. Так, в Ельблонзі у 1713 р. з'явився пробний шеляг. Торунь випустив у 1720 р. невелику кількість дукатів. Гданська монетарня виготовляла дводукати (1698, 1699), дукати (1698) та шеляги (1715). У 1706—1707 рр. було відкарбовано невелику кількість шостаків, а також пробний трояк для Великого князівства Литовського. Місце цієї емісії досі не встановлене. Донедавна вважалося, що їх виготовлено на монетному дворі у м. Гродно. Дослідження останніх років дають підстави стверджувати, що карбування литовських шостаків здійснювалося на кенігсберзькому монетному дворі у Пруссії.

Важливим кроком на шляху впорядкування грошових відносин було видання у 1717 р. королівського універсалу, який встановлював співвідношення вартості монетних номіналів відповідно до їх ринкового курсу. Встановлені цим документом курси монет не змінювалися до грошової реформи Станіслава Августа Понятовського (1764—1795). Ціни монет визначалися відношенням до лічильного мідного гроша, що складався з трьох мідних шелягів. Так, 1 дукат коштував 21/4 талера, або 14 тимфів і 8 мідних грошів, або 18 лічильних злотих, або 42 шостаки і 12 мідних грошів, або 108 трояків, або 540 мідних грошів, або 1620 шелягів. Тимф, який

Річ Посполита. Август II. Дукат. Золото. 1697 р.

Річ Посполита. Август II. Дукат. Золото. 1697 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.
  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ