Міжнародний валютний фонд - найбільш впливова міжнародна організація, що регулює окремі параметри розвитку міжнародної економіки в цілому і макроекономіки кожної країни, що є його членом, з метою досягнення стабільності у світовій економіці.
Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund - IMF) - спеціалізована установа ООН - створений у 1945 р. після ратифікації Угоди, розробленої на Конференції Організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань, що відбувалася з 1 до 22 липня 1944 р. у м, Бреттон-Вудсі (Нью-Хемпшир, США) і набула чинності 27 грудня 1945 р. МВФ розпочав діяльність у Вашингтоні у травні 1946 р. у складі 39 країн. Місце перебування МВФ - м. Вашингтон (США).
У 1944 p. СРСР брав активну участь у Бреттон-Вудській конференції та навіть підписав заключний Акт про створення МВФ і МБРР, але пізніше не ратифікував цих документів. Усі колишні республіки СРСР вступили до МВФ у травні - вересні 1992р.1
МВФ за членським складом належить до глобальних організацій. У1950 р. він налічував 49, а на сьогодні - 187 держав-членів, що на сім держав менше, ніж в Організації Об'єднаних Націй, а саме до МВФ не входять Куба, Північна Корея і п'ять невеликих країн: Андорра, Ліхтенштейн і Монако в Європі та острівні країни в Тихому океані - Науру і Тувалу. Куба спочатку була членом МВФ, але вийшла з його складу в 1964 p.; жодна з інших шести країн не подавала заяви про прийом у члени. Значно розширився членський склад МВФ у 60-70-х роках минулого століття в умовах розпаду колоніальної системи та утворення нових незалежних держав, а також у 1990-х роках зі вступом до Фонду значної групи постсоціалістичних країн. МВФ створений для врегулювання валютно-розрахункових відносин між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам шляхом надання їм за умови виникнення валютних труднощів, спричинених порушенням рівноваги платіжних балансів, позик в іноземній валюті. У своїй діяльності МВФ керується статутом, відомим під назвою Статті угоди МВФ. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.
На початку його діяльності, в кінці 40-х років, практично не було розвиненої системи міжнародних фінансових приватних ринків, тому МВФ вважали джерелом коштів як для розвинених країн, так і для країн, що розвивалися. Протягом останніх 40-50 років одним з основних аспектів економічного розвитку у світі стала швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І нині більшість розвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, оскільки вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів перейшов до підтримки країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу до при ватних фінансових ринків.
Метою Міжнародного валютного фонду є:
• сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;
• сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;
• сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігання конкурентному знеціненню валют;
• створення багатосторонньої системи платежів і переказів за поточними операціями та прагнення ліквідувати валютні обмеження;
• тимчасове надання спільних ресурсів Фонду державам-членам (за відповідних гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, котрі могли б завдати шкоду на національному або міжнародному рівні;
• скорочення строків і масштабів дефіциту платіжного балансу.
МВФ виконує такі функції:
• контроль за дотриманням "кодексу поведінки" (співробітництво з питань міжнародної валютної політики і міждержавного платіжного обігу);
• надання членам Фонду фінансових ресурсів для забезпечення дотримання ними "кодексу поведінки";
• організація форумів для взаємних консультувань країн-членів і співробітництва з міжнародних валютних питань.
На сьогодні країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов'язки залежно від потреб часу:
• проведення досліджень, аналіз і прогнозування розвитку світової економіки та міжнародних фінансових ринків;
• спостереження за макроекономічною політикою членів Фонду: щорічне відвідання кожної країни - члена Фонду місією МВФ і підготовка щорічної доповіді для Ради директорів з оцінками економічної політики; результати конфіденційного обговорення та оцінки МВФ надсилаються до відповідальних керівних державних службовців зацікавленої країни, а загальні підсумки обговорення та висновки експертів Фонду оприлюднюються;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний валютний фонд“ на сторінці 1. Приємного читання.
