Тема 11. Глобальні міжнародні фінансові організації

Міжнародні валютно-кредитні відносини


Банк міжнародних розрахунків


Банк міжнародних розрахунків (БМР) - найстаріша міжнародна організація у галузі міжнародного валютного співробітництва, яку можна вважати міжнародним банком центральних банків, метою котрого є сприяння співробітництву між центральними банками, забезпечення сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій. Банк був створений на основі міжурядової, так званої Гаазької, угоди, підписаної шістьма державами - Бельгією, Великою Британією, Німеччиною, Італією, Францією та Японією, і конвенції цих держав зі Швейцарією, на території якої у м. Базель функціонує БМР. Засновниками БМР і першими передплатниками його капіталу поряд із центральними банками шести країн, були також приватні комерційні банки США. На сьогодні до складу Банку входять 33 країни, представлені їхніми центральними банками, серед них - усі країни Західної Європи, шість країн Східної Європи, а також США, Японія, Австралія, ПАР та ін.1

Банк був організований для врегулювання між країнами-кредиторами різних фінансових претензій, які виникли після Першої світової війни і були пов'язані з репараційними платежами. Банк міжнародних розрахунків відіграв роль генерального агента. Його початковий капітал становив 200 тис. акцій, розділених порівну між центральними банками держав-спонсорів (Бельгії, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та США). Частка США становила 9,9 %, але оскільки американський уряд не міг дозволити американському представникові офіційно брати участь в одержанні репарації з Німеччини, то група приватних банків замість нього представила спільні гарантії за капіталом першим передплатникам. Уся частка американських акцій була продана на американському ринку, при цьому більша частина з них повернулася назад до європейських власників. Японську частку також передали банківській групі, її придбав центральний банк країн - засновників БМР.

Федеральний резервний банк Нью-Йорка є американським банком - кореспондентом БМР.

БМР одержав 300 млн дол. СІНА прибутку від першої серії позик у травні 1930 р. і розподілив їх між Німеччиною й урядами-кредиторами. Перший місячний фінансовий звіт був опублікований 30 червня 1930 р. Крім своєї основної діяльності з інкасування та передання німецьких репарацій за призначенням, БМР виконував й інші функції, дозволені статутом: захист валют, депозитні операції та перерахування коштів за дорученням центральних банків, а також підтримував звичайні агентські відносини з ними.

У резолюції Бреттон-Вудської конференції 1944 р. містилася рекомендація ліквідувати БМР, оскільки були організовані МВФ і МБРР. Однак ліквідації вдалося уникнути. Потім БМР виконував функції технічного агента в рамках Угоди про багатосторонні взаємні розрахунки відповідно до післявоєнної внутрішньо-європейської угоди, укладеної 18 листопада 1947 p., якою згодом керувалися всі країни, що брали участь у програмі європейського відновлення. Діяльність БМР полягала в технічному здійсненні компенсаційних угод, включаючи дебетування і кредитування рахунків компенсаційних платежів за угодами для взаємних розрахунків та збирання й аналіз статистики за угодами з виплат1.

У 1948 р. на прохання Організації європейського економічного співробітництва БМР погодився продовжувати виконувати функції технічного агента в рамках угоди про внутрішньо-європейські платежі і взаємні заліки. Цю угоду підписали 16 жовтня 1948 р. у Парижі уряди 16 держав, які брали участь у програмі європейського відновлення, а також представники англо-американської та французької зон Німеччини і вільної зони м. Трієст. Такий документ діяв у формі щомісячних взаємних заліків за рахунками, призначеними для внутрішньо-європейських платежів, плюс використання прав запозичення. Потім його подовжили із внесенням визначених змін до червня 1950 р. Діяльність БМР із виконання щомісячних операцій практично стала продовженням його технічної функції за угодою 1948 р.

Характер операцій Банку, які здійснюють відповідно до валютної політики країн, що входять до його складу, визначає Рада директорів. Керувати діяльністю Банку потрібно з урахуванням необхідності збереження ліквідності.

Вищим органом БМР є Загальна рада акціонерів, що скликається щорічно. Участь у голосуванні беруть лише представники центральних банків. Голоси розподіляються пропорційно кількості акцій, виділених відповідному банкові при підписці, незалежно від того, скільки акцій перебуває в його віданні на момент голосування. Щорічні загальні збори затверджують річний фінансовий звіт.

Управління Банком здійснює Рада директорів. Посади членів цієї Ради не можуть займати члени уряду, законодавчі органи чи державні службовці за винятком управляючих центральними банками. Голова Ради, його заступник і президент БМР обираються з числа членів Ради строком до трьох років.

Основними напрямами діяльності Банку є:

• 1) проведення різноманітних операцій за дорученнями центральних банків-акціонерів;

• 2) здійснення операцій відповідно до статуту, зокрема таких як:

  – купівля, продаж, обмін і зберігання золота;

  – облік, переоблік, продаж і купівля векселів та інших першокласних короткострокових зобов'язань;

  – продаж і купівля іноземної валюти та цінних паперів (за винятком акцій) як за власний рахунок, так і за рахунок центральних банків;

  – прийняття від центральних банків коштів на поточні рахунки;

  – прийняття урядових коштів за угодами, в яких Банк є довіреним, а також інших коштів за рішенням Ради директорів;

  – короткострокове фінансування центральних банків;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 11. Глобальні міжнародні фінансові організації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Модуль I. Розвиток міжнародних валютних відносин

  • Основні елементи міжнародної валютної системи

  • Міжнародна ліквідність

  • Валютні ринки

  • Міжнародні валютно-фінансові організації

  • Тема 2. Еволюція міжнародної валютної системи

  • Бреттон-Вудська валютна система

  • Ямайська валютна система

  • Переваги та недоліки Ямайської валютної системи

  • Тема 3. Європейська валютна система

  • Механізм роботи Європейської валютної системи

  • Впровадження єдиної європейської валюти - євро

  • Переваги та недоліки євро

  • Модуль ІІ. Валютні курси та валютні операції

  • Структура платіжного балансу

  • Рахунок операцій із капіталом і фінансовими інструментами

  • Макроекономічна роль платіжного балансу

  • Фактори, які впливають на платіжний баланс

  • Основні тенденції в динаміці показників платіжного балансу України

  • Поточний рахунок

  • Послуги

  • Кредити та облігації

  • Можливі шляхи врегулювання платіжного балансу

  • Тема 5. Валютний ринок

  • Учасники валютного ринку

  • Попит, пропозиція на валютному ринку і рівноважний обмінний курс

  • Тема 6. Валютні курси

  • Традиційна (двостороння) концепція ефективних валютних курсів

  • Реальний валютний курс

  • Ефективний (багатосторонній) реальний обмінний курс

  • Відхилення від паритету купівельної спроможності

  • Недоліки ПКС і проблеми, що виникають під час його використання

  • Очікувані зміни валютного курсу

  • Тема 7. Валютні операції

  • Курси обміну валют за нульової вартості угоди

  • Форвардні валютні операції

  • Методика розрахунку форвардного курсу (метод swap - ставок)

  • Своп-операції

  • Поняття ф'ючерсного валютного контракту

  • Загальна характеристика опціонних контрактів

  • Валютний арбітраж

  • Хеджування

  • Операції із золотовалютним резервом Національного банку України

  • Операції із золотом

  • Модуль ІІІ. Системи регулювання валютно-кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації. Співпраця України з МФО

  • Система курсоутворення

  • Золотовалютні резерви Національного банку України

  • Валютні обмеження

  • Тема 9. Сучасні міжнародні фінансово-кредитні відносини

  • Сутність і функції кредиту

  • Форми міжнародного кредиту

  • Прямі іноземні інвестиції

  • Тема 10. Міжнародні фінансові організації

  • Класифікація міжнародних фінансових організацій

  • Основні форми співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Тема 11. Глобальні міжнародні фінансові організації
  • Міжнародний валютний фонд

  • Міжнародний банк реконструкції та розвитку

  • Міжнародна асоціація розвитку

  • Міжнародна фінансова корпорація

  • Багатостороння агенція гарантування інвестицій

  • Тема 12. Регіональні міжнародні фінансові організації

  • Підписний капітал регіональних МФО

  • Облігаційні позики регіональних МФО

  • Європейський банк реконструкції та розвитку

  • Чорноморський банк торгівлі та розвитку

  • Міжамериканський банк розвитку

  • Міжамериканська інвестиційна корпорація

  • Ісламський банк розвитку

  • Список використаної літератури