Довгострокові чинники, що визначають номінальний валютний курс
На основі теорії ПКС можна прогнозувати зміни номінального валютного курсу в довгостроковому періоді, коли економіка перебуває на рівні потенційного випуску, а ціни гнучкі.
Об'єднавши теорію ПКС із кількісною теорією грошей, відповідно до якої пропозиція реальних грошових залишків
І-І дорівнює попиту на них (ДУ)) при тому, що останній позитивно залежить від рівня сукупного випуску У, номінальний валютний курс (євро до долара) можна представити у такому вигляді:
Це рівняння стверджує, що валютний курс у довгостроковому періоді визначається відносною пропозицією євро до доларів і відносним попитом на них. Збільшення пропозиції грошей у країнах єврозони або її зменшення у США зумовлюють пропорційне знецінення євро стосовно долара (зростання е). Зменшення пропозиції грошей у країнах єврозони або її збільшення у США, навпаки, призводять до пропорційного подорожчання євро (падіння е).
Зміни у рівні випуску впливають на валютний курс через зміни в попиті на гроші. Випереджаюче економічне зростання, наприклад, у Німеччині підвищить попит на реальні грошові залишки. Якщо чинники економічного зростання належать стороні пропозиції, то випереджаюче зростання виробничих можливостей країни породжує додатковий попит із боку зовнішнього світу на її продукцію, краще вироблену в технологічному плані, що сприяє збільшенню експорту з цієї країни і зростанню попиту на її валюту.
Відповідно до монетарного підходу для того, щоб грошовий ринок набув стану рівноваги, має зрости пропозиція реальних грошових залишків, а це можливо лише у випадку зниження рівня цін у Німеччині. Відповідно до теорії ПКС дефляція в Німеччині буде супроводжуватися подорожчанням євро на валютних ринках.
У довгостроковому періоді курс національної валюти зросте, якщо за інших рівних умов:
• 1) зменшиться пропозиція грошей в національній економіці;
• 2) збільшиться пропозиція грошей у решті країн світу;
• 3) зросте сукупний дохід або підвищиться ефективність виробництва країни;
• 4) знизиться сукупний дохід або ефективність виробництва решти країн світу;
• 5) довгострокове значення "коефіцієнта поведінки" агентів національної економіки збільшиться;
• 6) довгострокове значення "коефіцієнта поведінки" економічних агентів інших країн світу знизиться.
Якби міжнародні ринки були досконалі і не зазнавали постійних потрясінь, перерозподіл ресурсів між ринками нівелював би будь-яку різницю національних цін крім курсів національних валют. Але в дійсності національні ринки недостатньо відкриті для вільної міжнародної торгівлі та руху капіталів через державне регулювання. Значна частка благ не є предметом міжнародної торгівлі або не може вільно переміщуватися з країни в країну (послуги, праця, нерухомість тощо). Інформаційні і транспортні витрати, ризики торгівлі між окремими країнами і досі залишаються вагомими факторами, що стримують розвиток торгівлі. Тому закон паритету купівельної спроможності є лише довгостроковою тенденцією (на відрізках часу протягом 10 років і більше).
Однак у короткостроковому періоді теорія ПКС працює гірше, оскільки ціни виявляють тенденцію до негнучкості. Під впливом короткострокових чинників реальний валютний курс нерідко демонструє значні коливання.
Короткострокові чинники, що визначають номінальний валютний курс
До чинників, що викликають короткострокові коливання валютного курсу, належать зміна рівня сукупного випуску внаслідок зростання або спаду сукупного попиту, розходження у рівнях процентних ставок у різних країнах, стан балансу поточних операцій, очікування економічних агентів щодо майбутніх змін валютного курсу, передвиборні кампанії, політичні вбивства тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Очікувані зміни валютного курсу“ на сторінці 1. Приємного читання.
