Україна як повноправний член МВФ здійснює щорічні консультації щодо стану валютного врегулювання за статтею IV Статуту МВФ, впровадження статистичних і фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.
Після завершення співробітництва 3 Міжнародним валютним фондом за Програмою EFF "Механізм розширеного кредитування", що формально закінчилася 4 вересня 2002 р., виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ, які передбачали поступове перенесення співробітництва з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон'юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.
Кабінет Міністрів України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з МВФ на безкредитній основі обрав програму "попереджувальний stand-by", заходи якої мали спрямовуватись на подальше впровадження економічних реформ в Україні та проведення зваженої бюджетної політики, вдосконалення податкового законодавства, фінансове оздоровлення ПЕК та системні перетворення в агропромисловому комплексі, реформування житлово-комунального господарства, покращання інвестиційного клімату, завершення переговорів про вступ до COT.
29 березня 2004 р. Рада директорів МВФ прийняла позитивне рішення про започаткування програми "попереджувальний stand-by". Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надавало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн СПЗ (30 % квоти України), у разі погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни.
З 11 до 20 травня 2004 р. в Україні працювала місія Європейського департаменту МВФ, експерти якої провели консультації та переговори для аналізу відомостей про результати економічної діяльності за І квартал, здійснили перевірку виконання Україною критеріїв ефективності та структурних маяків за програмою "попереджувальний stand-by". Місією було засвідчено виконання всіх кількісних критеріїв ефективності програми за винятком меж загального обсягу простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.
На вирішенні цього проблемного питання зосередила увагу наступна місія МВФ у липні - серпні 2004 p., що працювала в Україні з метою чергового перегляду програми та консультацій за статтею IV Статуту МВФ. За результатами роботи місії було зроблено висновок, що перегляд програми не можна завершити у заявлені строки внаслідок допущених відхилень у її виконанні. Експерти місії зазначили урядові, що уточнений бюджет на 2004 р. не узгоджується з економічною політикою, закладеною в основу програми "попереджувальний stand-by". Більше того, кілька узгоджених за програмою заходів, що стосувалися фіскального та банківського секторів, виконано не було.
З одно боку, слід звернути увагу на позитивні результати реалізації стабілізаційних програм МВФ: у 1999 і 2000 рр. Україна не мала дефіциту зведеного бюджету; вперше за роки незалежності у 2000 р. відбулося економічне зростання, хоча і завдяки приросту експорту вітчизняної продукції та позитивному сальдо зовнішньої торгівлі в обсязі 1406 млн дол. США, а не наповненню внутрішнього ринку; у 1999 і 2000 pp. ліквідовано дисбаланс поточного рахунку платіжного балансу, а інфляція вперше стала багато в чому контрольованою і тому більш прогнозованою.
Однак слід зазначити, що на ці позитивні моменти впливали не лише виконання стабілізаційних програм МВФ, а й інші суттєві чинники, але виокремити їх практично неможливо.
Але, з іншого боку, є багато й негативного. Наприклад, жорстка монетарна антиінфляційна політика призвела не тільки до стримування дії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобів у економіці у вигляді платіжної кризи, а внаслідок цього - і до скорочення вітчизняного виробництва, що власне і відбувалося в Україні. Обмеження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучне стримування внутрішнього сукупного попиту спричинило небажані соціально-економічні наслідки. Так, зниження темпів інфляції майже повним припиненням грошової емісії та низьким рівнем монетизації економіки спричинило нестачу готівкових коштів, гостру платіжну кризу, зниження сукупного попиту внаслідок невиплати заборгованої заробітної плати, затримок у виплаті пенсій та інших видів соціальної допомоги. Введення грошово-кредитного обмеження стримувало інвестиційну активність у країні, яка могла б бути спрямованою на економічне зростання1.
26 жовтня 2008 р. місія МВФ і українська влада домовилися про нову кредитну програму stand-by, а 5 листопада 2008 р. Виконавча рада Міжнародного валютного фонду затвердила дворічну домовленість про кредит stand-by (СБА) на суму 11 млрд СПЗ (приблизно 16,4 млрд дол. США), що мала допомогти офіційним органам у відновленні фінансової й економічної стабільності та зміцненні довіри, для підтримки антикризової програми української влади. Прохання про СБА надавало Україні винятковий доступ до ресурсів МВФ, еквівалентний 802 % квоти України у МВФ, і було затверджене в рамках прискореного механізму екстреного фінансування МВФ. Протягом дії програми stand-by було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд дол. США, з яких 4,5 млрд дол. США було спрямовано безпосередньо до державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов'язань уряду України.
Перший транш кредиту на суму 3 млрд СПЗ Україна отримала 7 листопада 2008 р. Всі кошти надійшли до Національного банку України і були зараховані до золотовалютного резерву з метою використання їх для покращання стану платіжного балансу, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору. Другий транш на загальну суму 1,875 млрд СПЗ було отримано 12 травня 2009 р. Кошти було розподілено таким чином: 1 млрд СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов'язань уряду, 875 млн СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних резервів з метою регулювання платіжного балансу, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банків. Третій транш за програмою було в повному обсязі зараховано на рахунок Державного казначейства України для вирішення питань підтримки бюджетного сектору.
Черговий транш у сумі близько 3,9 млрд дол. США передбачалося отримати у листопаді 2009 р. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично припинилося.
У відповідь Україна взяла на себе зобов'язання, викладені у меморандумі. Зокрема в ньому визначено, що програма дій уряду спрямована на відновлення довіри до макроекономічної та фінансової стабільності України. По-перше, програма має розв'язати проблеми фінансового сектору шляхом забезпечення: 1) належної підтримки ліквідності та розширення обсягу гарантування депозитів; 2) зміцнення системи заходів щодо вирішення проблем з банками, у тому числі за рахунок використання державних коштів; 3) зміцнення системи заходів стосовно вирішення проблем з боргами населення та секторів підприємств. По-друге, програма полегшить процес пристосування до потенційно великих зовнішніх шоків і сприятиме скороченню інфляції за рахунок адаптації макроекономічної політики. Це буде забезпечено за рахунок: 1) політики гнучкого обмінного курсу, підкріпленого цільовим показником грошової бази та відповідною стратегією валютних інтервенцій; 2) запланованого переходу на інфляційне таргетування; 3) приведення політики щодо доходів населення у відповідність до цільового показника інфляції з одночасним забезпеченням захисту найвразливіших верств населення; 4) провадження жорсткішої фіскальної політики; 5) приведення цін у енергетичному секторі у більшу відповідність із затратами. У серпні та вересні 2009 р. Україна як країна - учасниця МВФ отримала кошти на свій рахунок авуарів у рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1,309 млрд СПЗ. У листопаді та грудні 2009 р. на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1,228 млрд СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд дол. США).
У березні та квітні 2010 р. в Україні працювали технічні місії МВФ, які мали на меті оцінити макроекономічну ситуацію в країні та з'ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 р. ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якої Україні буде надано протягом 2,5 року кредит у розмірі 15,15 млрд дол. США.
Важливим аспектом продовження співробітництва України з МВФ е те, що успішне виконання спільних програм надає можливість отримання фінансових ресурсів інших фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄБРР, а також сприяє реструктуризації зобов'язань України перед зовнішніми приватними інвесторами.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний валютний фонд“ на сторінці 7. Приємного читання.
