Механізм роботи Європейської валютної системи

Міжнародні валютно-кредитні відносини

До механізму Європейської валютної системи входили три елементи: європейська валютна одиниця ЕКЮ, режим спільного плавання валютних курсів - "європейська валютна змія" та механізм кредитування.

ЕКЮ - європейська валютна одиниця, яку підтримував кошик національних валют країн, і частка валют у кошику ЕКЮ залежала від частки країн у сукупному ВВП держав - членів ЄЕС, їхнього взаємного товарообігу та участі у короткострокових кредитах підтримки. Тому найбільш вагомою складовою ЕКЮ - приблизно 1/3 - була німецька марка. Валютний кошик ЕКЮ та режим "європейської валютної змії" зменшували валютний ризик, будь-який банк міг "контролювати" ЕКЮ, додаючи або вилучаючи з неї валюти за згодою клієнта. Але через деякий час з'явилися розбіжності між ринковими та центральними курсами кожної валюти в ЕКЮ і у вересні 1993 р. згідно з Маастрихтською угодою абсолютна вага валют в ЕКЮ була заморожена, але відносна вага коливалася залежно від ринкового курсу валют. На відміну від Ямайської валютної системи, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його як реальні резервні активи. Так, наприклад, емісія ЕКЮ була частково забезпечена золотом. Із цією метою було створено золотий фонд за рахунок об'єднання 20 % офіційних золотих резервів країн ЄВС. Механізм емісії ЕКЮ не давав змоги перетворити цю валюту на реальний платіжний та резервний засіб. Його головний недолік був у тому, що основні фактори, які впливали на обсяг емісії - ціна на золото, курс долара - не піддавалися регулюванню і це призводило до неконтрольованих коливань емісії далеко від реальної потреби в ЕКЮ, так як емісія ЕКЮ забезпечувалася на 50 % національними валютами країн ЄЕС, а на 50 % - золотодоларовими резервами цих країн.

До механізму обмінних курсів ЄВС входили загальні правила проведення валютних інтервенцій з метою підтримки валютних курсів країн-учасниць, формування режиму взаємозалежних курсів власних валют, створення резервної валюти та резервних валютних фондів. При цьому вперше механізм спільного "плавання" і ЕКЮ були включені в одну систему. Як наслідок - збільшилися джерела засобів для проведення валютних інтервенцій, можливі межі коливання курсів національних валют були встановлені в межах ±2,25 %. Дуже часто інтервенції проводилися водночас банками країн, курси валют яких досягли протилежних допустимих меж взаємних відхилень. Банк сильної валюти купував слабку, а банк слабкої валюти продавав сильну. Проте купівля сильної валюти означає для країни зі слабкою валютою затрату валютних резервів, що змушує посилювати грошово-кредитну політику. Ця система надавала односторонню перевагу країнам із сильною валютою.

Введення механізму підтримки валютних курсів та системи валютних інтервенцій сприяло створенню системи коротко-і середньострокового кредитування, до якої входили такі елементи:

• система кредиту типу "своп" між центральними банками, курси валют яких досягли допустимих меж;

• надкороткостроковий кредит ЄФВС і ЄВІ в середньому на 45 днів із правом пролонгування на 3 місяці;

• валютний кредит центральних банків строком на 3 місяці з правом дворазового подовження. Ці кредити надавалися автоматично;

• середньострокові фінансові кредити (від 2 до 5 років) для вирівнювання платіжного балансу. Ці міждержавні кредити країна-член могла отримати лише з дозволу Ради міністрів ЄЕС за умови проведення конкретної стабілізаційної програми та використання кредиту частинами.

Пізніше, фонди коротко - та середньострокового кредитування були перетворені на Європейський валютний фонд, який замінив Європейський фонд валютної співпраці. Також було створено додатковий кредитний механізм з метою вирівнювання диспропорцій економічного розвитку країн-членів у таких двох формах:

• а) спільні позики країн ЄЕС на світовому ринку для кредитування країн-членів зі значним дефіцитом платіжного балансу;

• б) було введено новий інструмент спільноти (НІС) з березня 1979 р. для довгострокового кредитування інвестицій у сфері енергетики, телекомунікацій, а також для малих та середніх підприємств.

Для найменш розвинутих країн - членів ЄЕС надавалися пільги, субсидії, кредити Європейського інвестиційного банку.

До найбільш реальних досягнень ЄВС доцільно віднести створення ЕКЮ, якій вдалося отримати окремі риси світової валюти, але не вдалося стати нею повною мірою, режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах, відносна стабілізація валют, розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів, міждержавне та елементи наднаціонального регулювання економіки.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм роботи Європейської валютної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Модуль I. Розвиток міжнародних валютних відносин

  • Основні елементи міжнародної валютної системи

  • Міжнародна ліквідність

  • Валютні ринки

  • Міжнародні валютно-фінансові організації

  • Тема 2. Еволюція міжнародної валютної системи

  • Бреттон-Вудська валютна система

  • Ямайська валютна система

  • Переваги та недоліки Ямайської валютної системи

  • Тема 3. Європейська валютна система

  • Механізм роботи Європейської валютної системи
  • Впровадження єдиної європейської валюти - євро

  • Переваги та недоліки євро

  • Модуль ІІ. Валютні курси та валютні операції

  • Структура платіжного балансу

  • Рахунок операцій із капіталом і фінансовими інструментами

  • Макроекономічна роль платіжного балансу

  • Фактори, які впливають на платіжний баланс

  • Основні тенденції в динаміці показників платіжного балансу України

  • Поточний рахунок

  • Послуги

  • Кредити та облігації

  • Можливі шляхи врегулювання платіжного балансу

  • Тема 5. Валютний ринок

  • Учасники валютного ринку

  • Попит, пропозиція на валютному ринку і рівноважний обмінний курс

  • Тема 6. Валютні курси

  • Традиційна (двостороння) концепція ефективних валютних курсів

  • Реальний валютний курс

  • Ефективний (багатосторонній) реальний обмінний курс

  • Відхилення від паритету купівельної спроможності

  • Недоліки ПКС і проблеми, що виникають під час його використання

  • Очікувані зміни валютного курсу

  • Тема 7. Валютні операції

  • Курси обміну валют за нульової вартості угоди

  • Форвардні валютні операції

  • Методика розрахунку форвардного курсу (метод swap - ставок)

  • Своп-операції

  • Поняття ф'ючерсного валютного контракту

  • Загальна характеристика опціонних контрактів

  • Валютний арбітраж

  • Хеджування

  • Операції із золотовалютним резервом Національного банку України

  • Операції із золотом

  • Модуль ІІІ. Системи регулювання валютно-кредитних відносин. Міжнародні фінансові організації. Співпраця України з МФО

  • Система курсоутворення

  • Золотовалютні резерви Національного банку України

  • Валютні обмеження

  • Тема 9. Сучасні міжнародні фінансово-кредитні відносини

  • Сутність і функції кредиту

  • Форми міжнародного кредиту

  • Прямі іноземні інвестиції

  • Тема 10. Міжнародні фінансові організації

  • Класифікація міжнародних фінансових організацій

  • Основні форми співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Тема 11. Глобальні міжнародні фінансові організації

  • Міжнародний валютний фонд

  • Міжнародний банк реконструкції та розвитку

  • Міжнародна асоціація розвитку

  • Міжнародна фінансова корпорація

  • Багатостороння агенція гарантування інвестицій

  • Тема 12. Регіональні міжнародні фінансові організації

  • Підписний капітал регіональних МФО

  • Облігаційні позики регіональних МФО

  • Європейський банк реконструкції та розвитку

  • Чорноморський банк торгівлі та розвитку

  • Міжамериканський банк розвитку

  • Міжамериканська інвестиційна корпорація

  • Ісламський банк розвитку

  • Список використаної літератури