Державне регулювання платіжного балансу - це сукупність економічних, зокрема валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів, спрямованих на формування основних статей балансу.
Країни з дефіцитним платіжним балансом застосовують такі заходи, як стимулювання експорту, обмеження імпорту товарів, залучення іноземного капіталу та стримування його вивезення тощо.
Одним із методів регулювання є проведення дефляційної політики. Це політика, яка спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включаючи обмеження бюджетних витрат, заморожування цін та заробітної плати, скорочення капіталовкладень у внутрішній сектор економіки і відповідно переключення їх на експортні галузі. Одним із важливих її інструментів є фінансові та грошово-кредитні заходи: зміна процентної ставки центрального банку (дисконтна політика), кредитні обмеження, встановлення меж зростання грошової маси. Але в умовах економічного спаду, за наявності великої кількості безробітних і резервів невикористаних виробничих сил політика дефляції призводить до подальшого падіння виробництва та зайнятості. Крім того, вона впливає на життєвий рівень, що може призвести до загострення соціальних конфліктів.
Іншим інструментом регулювання є девальвація національної валюти. Як відомо, хронічний дефіцит платіжного балансу зумовлює зниження ринкової вартості валюти певної країни. В результаті чого відбувається відхилення курсу цієї валюти стосовно валют інших країн, виникає неузгодженість між офіційно встановленим паритетом (золотим вмістом) цієї валюти та її котируванням на ринку. Девальвація забезпечує відповідність офіційного паритету валюти її ринковому курсу.
Девальвація знижує ціну експортованого товару в іноземній валюті, і тому іноземні громадяни купують більше товарів цієї країни, в результаті чого обсяг експорту зростає. Але стимулювання експорту товарів відбуватиметься лише за наявності експортного потенціалу конкурентоспроможних товарів та послуг і сприятливій ситуації на світовому ринку.
Однак збільшилася чи зменшилася експортна виручка у результаті девальвації, а отже, збільшилася чи зменшилася чиста пропозиція іноземної валюти на валютному ринку, не можна сказати точно. З одного боку, падіння ціни експортованого товару в іноземній валюті приводить до збільшення обсягу експорту. З іншого - валютний курс, що знизився у результаті девальвації, зменшує кількість іноземної валюти, яку отримує певна країна за кожний експортований товар1.
Якщо експортна виручка зменшується, девальвація, скоротивши експортні надходження, може призвести до погіршення балансу товарів і послуг, зменшення чистої пропозиції іноземної валюти.
Щодо впливу девальвації на імпорт, то в умовах міжнародної спеціалізації країна не в змозі різко скоротити ввезення товарів.
Тобто можна зробити висновок про те, що вплив девальвації на чистий експорт визначається спільною дією трьох чинників:
• 1) девальвація, зменшуючи реальний обсяг імпорту, скорочує сукупні витрати на імпорт, що приводить до зростання чистого експорту і падіння попиту на іноземну валюту;
• 2) девальвація збільшує реальний обсяг експорту, що також сприяє збільшенню чистого експорту і зростання пропозиції іноземної валюти;
• 3) після девальвації будь-якій певній кількості експорту відповідає менший розмір валютних надходжень. Ця обставина знижує чистий експорт і скорочує пропозицію іноземної валюти1.
Щодо інших методів, то можна виокремити валютні обмеження, які передбачають певні заходи з регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів країни, здійснення ними платежів, інвестицій, порядку переказу валюти за кордон, порядку репатріації прибутку. Блокування іноземної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках, спрямоване на ліквідацію дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу та стимулювання його надходження, обмеження імпорту товарів.
Також для врівноваження платіжного балансу можна використовувати інструменти бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, у процесі проведення якої використовують бюджетні субсидії, що надаються експортерам, відміняється податок із процентів, що виплачується іноземним утримувачам цінних паперів з метою надходження капіталу в країну та ін.
Крім того, ринкове відновлення рівноваги може здійснюватися залежно від режиму валютного курсу. Якщо в країні запроваджено фіксований валютний курс, то відновлення рівноваги відбувається безпосередньо за позиціями платіжного балансу. За плаваючого валютного курсу рівновага відновлюється на валютному ринку, а валютний курс змінюється доти, поки не вирівнюються попит і пропозиція іноземної валюти в межах поточних і довгострокових капітальних трансфертів.
В економічній теорії сформульовано 5 можливих шляхів досягнення рівноваги платіжного балансу.
• 1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу чи стану національної економіки:
– якщо дефіцит має тимчасовий характер, то уряд може скористатися офіційними валютними резервами, утримуючись тим самим від впливу на пропозицію грошей. Коли сальдо стає позитивним, то величина резервів поновлюється; - "дефіцит без сліз", якщо валюта країни є ключовою в певній системі. У цьому випадку країна має більше можливостей утримуватися від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного балансу.
• 2. Запровадження валютного контролю в тих чи інших формах. Так, уряд країни може ввести обмеження на придбання резидентами іноземної валюти та її використання, підтримуючи офіційний фіксований валютний курс, або проводити політику множинного валютного курсу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Можливі шляхи врегулювання платіжного балансу“ на сторінці 1. Приємного читання.
