Передумови та причини виникнення міжнародних фінансових організацій
Міжнародна фінансова організація (МФО) - це об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур, діяльність яких виходить за національні кордони; важлива складова сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. На сьогодні у світі майже немає держав, які б не були членами жодної міжнародної фінансової організації.
Основними передумовами виникнення МФО визначають такі:
• поглиблення інтернаціоналізації господарського життя; міжнародний поділ праці;
• вихід відтворювального процесу за національні кордони; швидкий розвиток і посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці;
• активізація міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;
• необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного розв'язання країнами валютно-фінансових проблем світового господарського розвитку.
Головним поштовхом до створення найбільш впливових нині МФО, а саме Міжнародного валютного фонду та Світового банку, стали Велика депресія 1929-1933 рр. та Друга світова війна.
Велика депресія виявилась однією з найглибших економічних криз століття і найбільшою кризою перевиробництва. Розпочалася вона в США у жовтні 1929 р. Серед багатьох наслідків кризи можна назвати падіння рівня промислового виробництва, зростання показників безробіття, розорення фермерських господарств, розлад банківської системи.
Хоча найзначніше криза вплинула на Сполучені Штати Америки, але інші країни світу також зазнали її негативного впливу. Найбільше постраждали ті, які були залежними від експорту США, наприклад, країни Латинської Америки. Суттєво вплинула Велика депресія і на економіку Німеччини, яка на той час була перевантажена борговими зобов'язаннями, що стали умовою перемир'я після Першої світової війни. Країни світу зустріли різке падіння надходжень від експорту підвищенням тарифів на імпорт, що ще більше погіршило ситуацію в торгівлі. Золотий стандарт, який існував у той час, зобов'язував держави підтримувати фіксований валютний курс, але внаслідок падіння цін і втрати інтересу до валюти дотримуватися цього стандарту ставало все складніше. Поступово країни відмовлялися від золотого стандарту.
Більшість країн з метою підвищення конкурентоспроможності експорту здійснювали політику девальвації власної валюти, використовували демпінгові заходи, обмежували конвертованість валют, застосовували різні інструменти щодо обмеження імпорту, захисту вітчизняного виробника від іноземної конкуренції. Результатом стало практичне призупинення міжнародного кредиту, нестабільність платіжних балансів і валютних курсів, стихійне переміщення значних сум грошей.
Друга світова війна, що почалася майже відразу після світової економічної кризи, фактично зруйнувала систему золотодевізного стандарту, що в свою чергу викликало необхідність розробки валютно-фінансової системи, адекватної новим умовам функціонування світового господарства та міжнародних економічних відносин1.
Після війни деякі країни відчували потребу в фінансовій допомозі для відбудови національних економік, а інші мали можливість надавати таку допомогу. Насамперед це стосувалося США, які у першій половині XX ст. перетворилися з боржника на кредитора. Саме тоді виникла ідея створити міжнародний механізм переміщення фінансових ресурсів, який би гарантував не тільки раціональне використання кредитів позичальником, а й повернення їх кредитору.
У липні 1944 р. у США відбулася Бреттон-Вудська конференція, в якій взяли участь представники 44 країн світу і на якій було визначено організаційну структуру повоєнної міжнародної економіки та ухвалено рішення про формування інституціональних засад світової валютно-фінансової системи. Згідно з рішенням конференції були засновані Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (МВФ), прийнята угода, що виконує роль Статуту МВФ2.
Статті Угоди про створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкцій та розвитку (МБРР) набули чинності в грудні 1945 р., коли їх підписали перші 29 країн. Відтоді розпочалася активна діяльність цих організацій.
Якщо простежити за еволюцією кредитної діяльності МВФ, то її можна поділити на декілька основних етапів. Якщо в перші роки існування Фонду кредити надавали головним чином на відбудову зруйнованих війною економік й основна мета полягала у запобіганні кризовим явищам, подібним до Великої депресії, то з середини 50-х років, коли становище країн дещо стабілізувалося, спрямованість кредитної діяльності зазнала суттєвих змін. Головними одержувачами кредитів МВФ усе ще залишалися переважно країни Західної Європи, але кредитні кошти спрямовувалися на підтримку системи валютного регулювання.
Зі зміною в другій половині 70-х років принципів функціонування світової валютно-фінансової системи, коли на місці твердих фіксованих валютних курсів Бреттон-Вудської системи виникла Ямайська валютна система з притаманним їй механізмом вільного курсоутворення, Фонд акцентував діяльність на країнах, що розвиваються. З того часу саме на ці країни припадає майже 90 % позик Фонду.
Із крахом у 90-х роках світової соціалістичної системи і розпадом колишнього СРСР поряд із наданням фінансової допомоги на здійснення структурних змін у фінансово-валютній сфері в країнах, що розвиваються, метою та цільовою функцією МВФ стало підтримання економічних реформ у колишніх соціалістичних країнах. Такі програми МВФ одержали офіційну назву програм економічної стабілізації.
Слід зазначити, що діяльність Світового банку та Міжнародного валютного фонду тісно пов'язані. Статутні документи цих організацій закріплюють їхній зв'язок один з одним в обов'язку узгоджувати дії, а також взаємне членство. Будь-яка країна, перш ніж звернутися з проханням про вступ до Світового банку, має стати членом МВФ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-кредитні відносини» автора Патика Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Міжнародні фінансові організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
