Розділ «Тема 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ ПОТОКИ»

Інкасо використовується в розрахунках як за умови платежу готівкою (валютою), так і з використанням комерційного кредиту (векселя). Під час здійснення інкасо банки керуються Уніфікованими правилами про інкасо Міжнародної торговельної палати.

Переваги фінансової форми такі:

– для імпортера – немає необхідності завчасно вилучати кошти зі свого обігу;

– для експортера – зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером.

Недоліки інкасової форми розрахунків для експортера:

– ризик, пов'язаний з відмовою від платежу;

Рис. 2.15. Схема розрахунків за документарним інкасо: 1 – експортер укладає контракт з імпортером про продаж товарів на умовах розрахунків за документарним інкасо і відправляє йому товар (1а); 2 – експортер відправляє своєму банку інкасове доручення та комерційні документи; 3 – банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку, який представляє (чи банку імпортера); 4 – банк, який представляє, надає ці документи імпортеру; 5 – імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку); 6 – банк, який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера); 7 7- банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера

– значний проміжок часу між надходженням валюти за інкасо і відвантаженням товару.

Є такі різновиди інкасових операцій.

Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів, а саме – векселів, чеків та інших, що не супроводжуються комерційними документами.

Документарне інкасо – доручення своєму банкові про інкасування певної суми проти переказу відвантажувальних документів. Документарне інкасо застосовують у розрахунках у випадках, коли політичні, економічні чи правові умови країни-імпортера вважаються хорошими (там немає імпортних обмежень або вже отримано всі необхідні ліцензії) та платоспроможність покупця і його готовність до сплати не викликає сумнівів.

Готівково-грошовий обіг – частина грошового обігу, що дорівнює сумі всіх платежів, здійснених у готівковій формі за певний період часу. У готівковому грошовому обігу застосовуються казначейські квитки, банкноти, металеві монети, дебетні та кредитні картки, чеки й інші грошові знаки. Обсяг наявного обігу залежить від масштабу емісії готівки, швидкості їх обігу, розмірів товарообігу, рівня доходів населення, темпів інфляції тощо.

На відміну від безготівкового готівково-грошовий обіг характеризується низкою негативних особливостей:

1) йому притаманні високі затрати щодо організації обігу;

2) складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим обігом;

3) розрахунки між суб'єктами господарювання у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових порушень, наприклад, для приховування прибутку, ухилення від податків.

Зазначені недоліки змушують державу максимально застосовувати безготівкові розрахунки. З метою обмеження готівкового обігу, здійснюваного підприємствами, центральний банк установлює ліміти залишку готівки в касах підприємств. Наявний обіг лімітується і для комерційних банків. Уся готівка понад установлені ліміти підлягає поверненню на рахунки в комерційні банки або центральний банк, який установлює порядок ведення касових операцій підприємства, регламентує емісійно-касову роботу своїх установ. Водночас не можна вважати, що управління наявним обігом здійснюється лише на адміністративній основі. Тут велику роль відіграють економічні методи, що забезпечують збалансованість наявного обігу і попиту домашніх господарств, підприємств, держави на товари, роботи, послуги, активи.