Розділ «6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку»

Розглянемо конкретний приклад. Припустимо ви, проаналізувавши ситуацію на ринку, дійшли висновку, що фунт стерлінгів дорожчатиме щодо долаpa. Відкриваючи один лот на купівлю фунта (GBP) за маржі 1 % (кредитне плече 1 : 100) за ціною 1,4989, ви чекаєте на зростання курсу. Протягом деякого часу ваші очікування справджуються і ви, закриваючи позицію по 1,5050, заробляєте 61 пункт (близько 405 дол.).

Щоденні коливання валют становлять близько 100–150 пунктів, що дає можливість трейдерам заробляти на цьому.

На ринку FOREX необов'язково спочатку купити валюту, щоб потім її продати. Можна відкривати позиції як на купівлю, так і на продаж будь-якої валюти не маючи її. Зазвичай дилінгові центри встановлюють мінімальний депозит, необхідний для роботи на ринку FOREX, у розмірі 2 тис. дол. і надають кредитне плече 1 : 100. Відкриваючи позицію на 100 тис., трейдер вкладає 1 тис. дол. і отримує кредит 99 тис. доларів. Основні валюти, якими торгують на FOREX: євро (EUR), японська єна (JPY), фунт стерлінгів (GBP) і швейцарський франк (CHF). Усі вони торгуються щодо американського долара (USD).

Основні позитивні характеристики ринку FOREX*150:

*150: { Нахла Ю. FOREX: валютний ринок, де вільно продають і купують гроші / Ю. Нахла // Персонал. – 2006. – № 9. – С. 52–58.}

– найбільша кількість учасників і найбільші обсяги операцій;

– відсутність зовнішнього органу регулювання – ціни визначаються тільки попитом і пропозицією;

– абсолютна ліквідність і швидкість ринку – здійснення угод за лічені секунди за котируваннями on-line;

– 24-годинний режим роботи протягом усього робочого тижня;

– можливість відкриття позиції на будь-який період, що залежить тільки від трейдера;

– відсутність комісійних витрат окрім сплати різниці між цінами купівлі й продажу;

– можливість одержання прибутку, що перевищує вкладену в операції суму.

Класична валютна біржа – офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютами на основі попиту і пропозиції.

Зразок операцій валютної біржі наведено на рис. 6.13.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким надана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким законодавчо надане право на ведення валютних операцій.

Процес купівлі-продажу валюти здійснюється аукціонним методом, коли покупець зазначає у заявці обсяги валюти, яку він хоче придбати, і курс, за яким він її згоден купити. Продавець у свою чергу пропонує певний обсяг валюти і курс, за яким він згоден її продати. Оскільки головними суб'єктами валютного ринку є банки, то, якщо обсяги і курс покупця збігаються з обсягом і курсом продавця, валютна позиція вважається закритою. Якщо ж такої рівноваги немає, то валютна позиція називається відкритою.

Рис. 6.13. Операції валютної біржі

Валютний ризик

Валютний ризик – це можливість грошових втрат суб'єктів валютного ринку внаслідок коливань валютних курсів. Він тісно пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних компаній та банків і диверсифікацією їх діяльності, міграцією капіталу між країнами у пошуках надприбутків, зростанням обсягів спекулятивних валютних операцій. На сучасних валютних ринках на одну комерційну угоду припадає близько шести спекулятивних.

Одним із методів запобігання ризику у зовнішньоторговельній діяльності підприємства є форфетування – кредитування експорту шляхом випуску комерційних векселів або інших боргових зобов'язань за зовнішньоторговельними угодами. Форфетування як форму трансформації комерційного кредиту в банківський використовують тоді, коли покупець не має відповідних грошових ресурсів для оплати великої партії товару, а експортер не може відкласти отримання грошей на майбутнє. У цьому випадку покупець виписує комплект векселів на необхідну суму з додатковим відсотком за кредитування, що дає змогу експортеру одразу одержати всю суму й перекласти ризик на банк, що надає кредит. Хоча під час використання форфейтингу можуть виникати додаткові ризики – ризик дефолту з боку уряду країни походження імпортера, ризик оголошення мораторію на платежі за кордон, зумовлений політичними або іншими обставинами, адміністративні ризики у зв'язку з наявністю деяких відмінностей у валютному законодавстві країн тощо.