Розділ «6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку»

Ринок конверсійних операцій

Ринок депозитно-кредитних операцій

Валютний арбітраж

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж здійснюється з двома валютами, складний, або непрямий, – з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

В Україні на цьому етапі розвитку набув поширення просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять дилери-початківці. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют.

Операція спот становить касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не перевищує 48 годин. Цей час не обхідний для перевірки документів і поставки валюти. Курс, за яким здійснюється ця операція, називається спот-курс.

Однак у валютній практиці використовується також спот на тиждень чи навіть на місяць, а сам термін у таких випадках підкреслює лише безумовність та обов'язковість платежу. Дата поставки валюти в угодах спот є датою валютування (value date). Якщо у будь-якій країні одній зі сторін угоди наступні два дні припадають на вихідний день, то дата валютування переноситься на один день.

Конверсійні операції з датою валютування "mod" (today – сьогодні) та "том" (tomorrow – завтра) є різновидом спотових операцій і здійснюються відповідно до інтересів клієнтів або вимог національного валютного законодавства певної країни. Найголовнішим в угодах спот є те, що курс визначається курсами поточного дня, тобто дня укладання угоди. На ринку спот котируються курси "бід" (bid) – купівлі, "офер" (offer) або ж "аск" (ask) – продажу, за якими купують і продають базову валюту.

Різниця між курсами продажу та купівлі становить маржу – оплату послуг і потенційних ризиків торговців валютою. Цю різницю також називають спредом (spread). Розмір маржі чи спреду є величиною нестійкою і коливається залежно від позиції банку в тій чи іншій базовій валюті, від кон'юнктури ринку, суми угоди, ліквідності валюти, а також є різним у різних банків.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За форвардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардній угоді.

Форвардні операції існують тисячі років, але організований форвардний ринок з'явився лише у 80-х роках XIX ст. у Відні, Берліні, Петербурзі. Перша наукова праця, у якій докладно описувались прибуткові процентні арбітражні операції, була написана у 1922 р. Дж.М. Кейнсом. Згодом він розширив її до обсягів книги під назвою "Трактат про грошову реформу" (1923)*145. У сучасному світі форвардний валютний контракт є високоліквідним інструментом, яким оперує більшість великих банків та фінансових компаній.

*145: { Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 11. – С. 17–25.}

Форвардний валютний контракт

Ф'ючерсний контракт

Ф'ючерсний контракт – це стандартизований контракт на купівлю іноземної валюти за національну на установлений термін у майбутньому за визначеним курсом. Головними користувачами ф'ючерсів іноземної валюти є комерційні банки, які використовують їх для отримання прибутків від різниці валютних курсів на форвардних і ф'ючерсних ринках, а також з метою хеджування. Широко використовують ф'ючерсні контракти імпортери й експортери продукції та послуг, які намагаються захистити себе від втрат під час переведення заробленої іноземної валюти в національну або хочуть запобігти переплаті у розрахунках за майбутні поставки. В останньому випадку торгівля ф'ючерсними контрактами відбувається на біржах, які є посередниками.

Торгівлю валютними ф'ючерсними контрактами на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) було розпочато в грудні 1997 р. Проте нестабільність валютного курсу в цей період, штучні обмеження у сфері курсоутворення, зокрема політика встановлення валютного коридору, низка чинників суб'єктивного характеру, а згодом і світова фінансова криза змусили НБУ 21 серпня 1998 р. прийняти рішення про тимчасове призупинення торгівлі ф'ючерсними контрактами*148. Перерва затягнулася невиправдано довго і багато можливостей, які надає розвинений строковий ринок, було втрачено. Зокрема відсутність механізмів хеджування валютних ризиків стала однією з причин вилучення нерезидентами своїх капіталів із вітчизняної економіки, адже іноземні інвестори не схильні брати на себе додаткові ризики (в цьому разі валютний ризик поряд з основним інвестиційним ризиком). Окрім того, за браком можливостей хеджування ризик зниження курсу гривні автоматично перекладається на суб'єктів господарювання, дестабілізуючи їх діяльність. По суті це означає, що держава не створила належних механізмів захисту власних підприємців та громадян від ризику.

*148: { Примостка Л.O. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти : монографія / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 70}

Таблиця 6.6. Поточні та строкові операції на валютному ринку

Відкриттю ф'ючерсної торгівлі у 2004 р. у секції строкового ринку УМВБ передувала велика організаційна, методологічна та навчально-методична робота.