Розділ «6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку»

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні – для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні – для нерезидентів, коли вони купують чи продають їх за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу є національні та іноземні валютні цінності.

Рис. 6.9. Сутність валютного ринку з різних позицій

Рис. 6.10. Суб'єкти та об'єкти валютного ринку

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Резидентами валютного ринку є:

а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з розташуванням на території України, які провадять свою діяльність на підставі законів України;

в) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.

Нерезидентами валютного ринку вважаються:

а) фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

б) юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

в) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

"Зведенням" покупців і продавців валюти займаються брокерські контори, які мають потрібну інформацію, пропонують консультаційні послуги і прогнозні оцінки. їх послугами користуються комерційні банки, фірми, орієнтовані на зовнішній ринок, приватні особи. Ареною валютних операцій може бути біржа. Учасником біржових ігор буває і центральний банк, який здійснює операції з підтримки національної валюти. Валютний ринок є офіційним фінансовим центром, де зосереджується купівля-продаж валют і цінних паперів у валюті на основі попиту та пропозиції на них.

Валютні ринки можна класифікувати за ознаками (табл. 6.3).

Таблиця 6.3. Класифікація валютних ринків

На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют, наприклад, з кувейтським динаром тощо. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного. Сьогодні є такі регіональні ринки: європейський – із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; азіатський – із центрами в Токіо, Гонконзі, Сінгапурі; американський – із центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.

Національний валютний ринок

Національний валютний ринок можна розглядати з двох позицій. Це, по-перше, – підсистема валютних відносин під час операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, а по-друге, – інституціональний механізм (тобто сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів. Національні валютні ринки розрізняються між собою насамперед ступенем і формами державного регулювання або державних валютних обмежень. В країнах з обмеженим валютним законодавством офіційний валютний ринок, як правило, доповнюється "чорним" (нелегальним ринком) та "сірим" (на якому банки здійснюють операції з неконвертованими валютами) ринками.

На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоча біржі зазвичай не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж і вони поступово згортають власну діяльність. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції поширюються вже й в Україні. З початку 2000 р. припинила проводити операції з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Вся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджуються переважно окремі валютні операції, технологія яких передбачає централізоване їх виконання через біржу (ф'ючерси, опціони та ін.)*143.

*143: { Сенейко Ю.В. Інфраструктура валютного ринку України / Ю.В. Сенейко // Регіо нальна економіка. – 2006. – № 4. – С. 199–206.}