Розділ «Тема 3. ГРОШОВИЙ РИНОК»

– сторони контракту;

– базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, строк обігу, інші відомості для цінних паперів, вид та кількість валюти – для коштів, кількість, асортимент – для товарів);

– обсяг контракту;

– розмір початкової маржі;

– механізм визначення ціни на момент виконання;

– ціна виконання;

– одиниця виміру ціни;

– строк виконання;

– відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

– порядок розгляду суперечок, які виникають під час укладання та виконання контракту;

– адреса, підписи, зразки печаток, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

У законі про прибуток зазначено, що будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди з боку іншої сторони контракту або у випадках, встановлених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без узгодження умов такого продажу з продавцем контракту.

У березні 1851 р. зафіксовано укладання першого форвардного контракту (попереднього контракту) на поставку кукурудзи в червні за ціною нижчою, ніж на спотовому ринку (ринку реального товару) на момент укладання угоди*75. Практика форвардних контрактів дала змогу знизити ризик зміни цін, однак не розв'язала проблеми їх непередбачених змін у зв'язку з неврожаєм, посухою чи, навпаки, високими врожаями. Стандартизувавши кількісні та якісні параметри для кожного виду товарів, біржа впроваджує в торговельну практику новий вид контрактів – ф'ючерсні.

*75: { Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада (Фьючерсные и фондовые биржи, система работы и алгоритмы анализа) / Ф. Шварц; пер. с англ. – М.: Ай Кью, 1992. – С. 6.}

Появу організованої системи обігу строкових фінансових інструментів у Європі відносять до середини XIX ст. У той час на Віденській фондовій біржі можна було укласти контракт з відстрочкою поставки німецьких марок на 1, З, 4 і 6 місяців. У Берліні діяли форварди на австрійські гульдени та російські рублі. У 90-х роках XIX ст. до форвардного ринку приєднуються фунт стерлінгів і французький франк.

Ринок строкових фінансових інструментів тривалий час мало цікавив і практиків, і теоретиків. Він сприймався як щось надзвичайно складне і загадкове. Таке ставлення змінилося лише наприкінці 60-х років XX ст. Саме у 70– 80-х роках почали активно формуватися біржі, на яких торгували строковими фінансовими угодами*76.

*76: { Василъченко З. Теорія і практика укладання строкових валютних контрактів / 3. Васильченко // Банківська справа. – 1998. – № 1. – С. 46.}

Форвардний контракт

Форвардний контракт – стандартний документ (двостороння угода), який підтверджує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні напери, кошти та їх характеристики, які е предметом виконання зобов'язань за деривативом) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу (придбання) під час укладення цього форвардного контракту*77.