Розділ «Тема 3. ГРОШОВИЙ РИНОК»

Далі розглянемо характеристику цінних паперів, які можуть обертатися на фондовому ринку.

За правовою природою цінні папери є одним із видів матеріальних об'єктів, які мають широке застосування в ринковій економіці. У правовій та економічній науці обґрунтовуються різні погляди як на поняття цінних паперів, так і на перелік документів, які до них належать.

Закон "Про цінні папери та фондову біржу" (Закон України (BP УРСР) "Про цінні папери та фондову біржу" від 18 червня 199І р.) визначає цінні папери як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, які визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

За Цивільним кодексом України*57 (ст. 194) цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Аналогічне за змістом визначення міститься і у ст.163 Господарського кодексу України*58.

*57: { Там само.}

*58: { Господарський кодекс України : офіц. вид. – К.: Ін Юре, 2004. – 224 с.}

У різних правових системах цінні папери визначаються по-різному. Наприклад, за законодавством США, цінні папери – це письмові документи, які є пайовими паперами корпорації (акції) або які свідчать про заборгованість (облігації, сертифікати). У Великій Британії під цінним папером розуміють інвестиції, які набувають форми акції або облігації. За Цивільним кодексом РФ, цінні папери – це документи з дотриманням встановленої форми й обов'язкових реквізитів, що посвідчують майнові права, здійснення і передача яких можливі тільки у разі їхнього пред'явлення.

Загалом цінні папери є юридичними документами, які відповідають певним вимогам та містять законодавчо визначені реквізити. Фундаментальними ознаками цінних паперів є їхня обіговість, стандартність та серійність, ринковість, ліквідність, урегульованість та визнання державою.

Обіговість – це здатність цінних паперів бути предметом цивільних правочинів, обертатися на фондовому ринку згідно зі спеціальними, законодавчо визначеними правилами, бути платіжним інструментом.

Стандартність та серійність – однойменні цінні папери мають стандартний набір реквізитів, стандартний склад суб'єктів, стандартні правила передачі та обліку прав на них, стандартні права, що з них випливають.

Ринковість передбачає те, що цінний папір обертається на своєму ринку цінних паперів з притаманною йому інфраструктурою, суб'єктним складом, правилами роботи.

Ліквідність – здатність цінного папера бути перетвореним на грошові знаки.

Урегульованість і визнання державою полягають у тому, будь-який документ лише тоді є цінним папером, якщо він визнаний таким на законодавчому рівні. Фактично ця риса є визначальною. Наприклад, коносамент за законодавством України не є цінним папером, проте є таким за законодавством багатьох європейських країн. За Цивільним кодексом РФ ощадна книжка є цінним папером, тоді як в Україні її не віднесено до них.

Особливості розміщення (видачі) та обігу цінних паперів в Україні регулюються спеціальними актами законодавства України: законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про обіг векселів в Україні", "Про господарські товариства", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" тощо.

Цінні папери

Взагалі цінні папери можна об'єднати у такі групи (дод. В, рис. В1 та В2).

Пайові цінні папери – цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна за ліквідації емітента. Відповідно до наведеного визначення до пайових цінних паперів наразі належать акція та інвестиційний сертифікат.

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства. Правовий статус акцій визначається Законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", акцій корпоративного інвестиційного фонду – Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", акцій банків – Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Основними базовими ознаками акції є такі.

1. Акція є пайовим цінним папером, що засвідчує право на частку у статутному фонді акціонерного товариства. Цю ознаку акції в літературі часто характеризують як титул власності, а акціонерів – як співвласників акціонерного товариства. Проте в концепції права України акціонери, які передали кошти до статутного фонду акціонерного товариства (AT), перестають бути власниками цих коштів. Суб'єктом права власності стає саме акціонерне товариство як юридична особа. Це концептуальне положення підтверджується законодавчою нормою про те, що акціонер має право на участь у розподілі майна лише у разі ліквідації акціонерного товариства (ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу"). У процесі діяльності AT акціонер не має права вимагати виділення його частки в натурі. Акція засвідчує лише право на частку в майні (точніше факт внесення коштів до статутного фонду AT). Із цього випливають інші права акціонера, які ним реалізуються в процесі діяльності AT. Тому характеристика акції як титулу власності неточна, не відповідає характеру правовідносин, які встановлюються між акціонером і товариством.