Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ
План
1. Хто є людина? Різні трактування сутності і природи людини
2. Звідки людина прийшла? Проблема походження людини
3. Для чого людині жити? Філософський аналіз проблеми сенсу життя
Людина є таємниця, її треба розгадати, і коли будеш розгадувати все життя,
то не говори, що втратив час...
Ф.М.Достоєвський
Людина - головна проблема філософії. Споконвічні філософські питання: хто я і хто ми? Звідки ми узялися? До чого і куди йдемо в нескінченному розвитку? Смертна або безсмертна душа? "Тварина я тремтяча або право маю?" З безлічі питань виберемо три головних: Що? Звідки? Навіщо?
- Що є людина? - Звідки вона з'явилась? - Навіщо вона живе? - і розглянемо основні філософські підходи до їх рішення.
Хто є людина? Різні трактування сутності і природи людини
З античної філософії відома притча - жарт про Платона і Діогена, які посперечалися про те, що таке людина? "Людина, - сказав Платон, - це двоноге без пір'я". Тоді Діоген общипав півня і представив його на суд аудиторії, як доказ неправильності платонівського визначення. Недарма китайське прислів'я говорить, що суперечку виграє той, хто точніше називає речі своїми іменами. Довелося Платонові робити уточнення: "Людина - двоноге без пір'я, що має широкі ноги".
Чи можна взагалі дати однозначне визначення людині? Яка її сутність і природа? Чи є в нескінченно мінливій людині якась незмінна природа? На це питання існує дві протилежні відповіді. Одні філософи і вчені стверджують, що немає незмінної природи людини, оскільки людина - надзвичайно активна, динамічна, індивідуальна істота (антропологічний релятивізм). Інші ж стверджують, що в нескінченній розмаїтості (історичній і актуальній) людських істот можна виділити щось стійке, інваріантне.
Під природою людини розуміють стійкі, незмінні риси, загальні задатки і властивості, які виражають його особливості як виду (Homo Sapiens - людина розумна). Які ж це риси і властивості? Відповідаючи на це запитання, дамо ряд взаємопов'язаних визначень людини, кожне з яких висвічує одну з істотних його властивостей.
1). Людина - це тварина. Кидаючи перший погляд на людину, ми бачимо, що це жива істота, із плоттю і кров'ю. Людина, як біологічна істота, розділяє долю своїх "менших братів": народжується, хворіє, відчуває потребу в їжі, продовжує життя в потомстві, вмирає... Природа мстить людині, коли вона починає забувати про те, що вона біологічна істота. Такі явища, як погіршення генотипу, порушення імунної системи в організмі, епідемія безплідності, гостро порушують питання: чи не рухається людство до вимирання природним шляхом? Людина, як жива істота, може жити тільки в оточенні певної кількості біомаси, включена у біологічні ритми, яким повинна підкорятися в процесі своєї життєдіяльності. Біологічно нове в людині: пряма хода, що дозволяє обдивлятися навколишнє оточення, чіпкі руки з рухливими пальцями, погляд, спрямований вперед, який дозволяє бачити в трьох вимірах і краще орієнтуватися в просторі, складна нервова система і великий мозок, специфічний механізм голосових зв'язок, будова гортані і губ, що сприяють розвитку мовлення. Однак, біологічні риси і властивості не вичерпують природу людини; є щось таке, що піднімає людину над її твариною природою. Це - свідомість, розум.
2). Людина - розумна тварина (Homo Sapiens - людина розумна). Свідомість як здатність людини відбивати світ в ідеальних образах, дозволяє їй вирватися з "полону" фізичних потреб і визначає всі інші істотні ознаки людської природи, ті, що відрізняють його від тварин.
3). Людина — істота, здатна до творчої діяльності. Б.Франклін говорив, що людина є тварина, яка створює знаряддя праці.
Творчість тут розуміється в широкому сенсі, як здатність створювати щось принципово нове. Цю властивість К.Маркс, наприклад, називав родовою сутністю людини: "Практичне творення предметного світу, переробка неорганічної природи є самоствердження людини як свідомої - родової істоти, тобто такої істоти, що ставиться до роду як до своєї власної сутності або до самої себе як до родової істоти... Тому саме в переробці предметного світу людина вперше дійсно стверджує себе як родова істота. Це виробництво є його діяльне родове життя"1. Із творчим характером людської діяльності пов'язаний її естетичний аспект: якщо тварина виробляє під владою безпосередньої фізичної потреби, то людина здатна піднятися над нею, виробляє все і за законами краси. Невичерпне прагнення до краси свідчить про потребу і можливість людини одухотворити навколишній світ.
4). Людина - істота вільна. Воля тут розуміється не в політичному або економічному сенсі, а як здатність творити, створювати, змінювати по своїй волі мир і себе. "Людина - це воля! - стверджує Ж.П.Сартр: „...Людина засуджена бути вільною. Засуджена тому, що не сама себе створила, і все-таки вільна тому, що один раз кинута у світ, відповідає за все, що робить"2. Якщо у тварин все або багато чого задано споконвічно генетичною програмою (тому у тваринному світі кожне наступне покоління повторює спосіб життя попереднього), то в людині генетикою задаються тільки здібності, які в більшій або меншій мірі розвиваються все життя. Людська дитина при народженні - сама безпомічна істота на світі. Ця безпорадність плата за свободу подальшого розвитку. Джон Локк стверджував, що людина -це "чиста дошка", на якій вихователь або життя можуть написати все, що захочуть. І.Г Гердер із цього приводу говорив, що людина - це перший „вільновідпущеник" природи. З таким трактуванням волі зв'язана цікава проблема, яка дискутується в антропології: чи є міра, межа розвитку людських здібностей чи людина - безмежна, універсальна істота? Багато сучасних досліджень підтверджують той факт, що нам відома лише дуже мала частина наших здібностей. Поміркуйте над цією проблемою...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.
