Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ
План
1. Теоцентризм філософії середніх віків
2. Онтологія середньовічної філософії
3. Пізнання як одкровення
4. Дискусія про універсали: реалізм-номіналізм
5. Християнська антропологія
Теоцентризм філософії середніх віків
Середньовічна філософія - це філософія феодального суспільства з пануванням релігії і церкви у всіх сферах соціального буття. Звідси і основна особливість філософії цього періоду - теоцентризм (від грецького υέός, - бог); головними об'єктами філософського пізнання стають не космос і природа (як в античній філософії), а бог і людська душа. Девіз релігійної філософії викладений у трьох коротких лапідарних (стислих) судженнях Августина:
Хочу зрозуміти Бога і душу.
І нічого більше?
Зовсім нічого.
Філософія цього періоду або підпорядкована теології, або ототожнюється з нею. Теологія (богослов'я, вчення про бога) визначається як сукупність релігійних доктрин про сутність і дію бога, побудованих у формі ідеалістичного умогляду на основі текстів, прийнятих як божественне одкровення.
У середні віки на зміну язичеським, політеїстичним (політеїзм - багатобожжя) релігіям приходять монотеїстичні (монотеїзм - єдинобожжя) релігії (буддизм, християнство, іслам). Європейська, візантійська і слов'янська філософії розвивалися в християнській традиції. Християнство (від грецької υέός - помазаник, месія) монотеїстична релігія, яка виникла в першому столітті нашої ери в Палестині в рамках іудаїзму і поширилася по всьому світу завдяки космополітизму (проголошується рівність всіх перед Богом, незалежно від соціальної і національної приналежності) і універсалізму християнського світогляду - ідея всемогутності єдиного Бога - творця і два основних догмати: догмат триєдності: Трійця - Бог - Батько - ( безпочаткова першооснова), Бог - Син або Логос (смисловий або принцип, що оформляє), Бог - Святий Дух (животворящий принцип), догмат Боговтілення - Ісус Христос - боголюдина, який прийняв страждання і смерть заради спокути людських гріхів і воскрес після смерті. Ці і інші особливості християнської доктрини вплинули на філософські ідеї середньовіччя, а філософія того часу багато зробила для обґрунтування і систематизації релігійних догматів.
В історії середньовічної філософії виділяються два періоди: патристика і схоластика.
1. Патристика (від грецької patris - батько) - 11-VII ст. - діяльність батьків церкви, філософське обґрунтування догматів християнської релігії, боротьба проти єресей і язичництва. Для філософії періоду патристики характерний зв'язок з ідеями Платона і неоплатонізму.
В II-VI-ому століттях в Римській імперії і Візантії співіснували дві культурних філософських традиції: з одного боку до VI століття триває антична культурна традиція, з іншого боку - розвивається і зміцнюється християнська. Причому, якщо Римська імперія була завойована варварами, то в Візантії антична культурна традиція не переривалася. Саме візантійські мислителі, наприклад, Псевдо-Діонісій Ареопагит (V ст.), інтерпретували християнське вчення в термінах неоплатонізму. Візантійська і західноєвропейська філософія в середні віки розвивалася в рамках християнської традиції, були тісно пов'язані і відчували сильний взаємовплив.
Патристика у свою чергу ділиться на три періоди.
(1). Апологетика (від апологет - захисник) - //-/// ст. - захист християнської релігії, перші спроби побудувати філософську систему на основі християнських догматів. Серед апологетів виділяється фігура - Орігена (біля 185-253 або 254 pp.), який розробляє доктрини про три смисли біблії - "тілесний" (буквальний) (моральний) і "духовний" (філософськи-містичний); вчення про апокатастасіс неминучість повного
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.
