Філософія культурно-цивілізаційного циклизма
Принципово інша (деревоподібна) схема історичного процесу розглядається в культурологічних концепціях.
Загальні методологічні ідеї культурологічних концепцій.
1. Не зізнається єдність всесвітнього історичного процесу і критикується однолінійна, односпрямована схема прогресу. Потворність лінійної схеми, на думку М.Данилевського, полягає в тому, що намагаються з'єднати непоєднуване. До древньої історії, наприклад, відносять Єгипет, Індію, Китай, Вавілон, Ассирію, Іран, Грецію, Рим. "Чи не зроблене це теж саме, що з'єднувати ворону з устрицею, тому що ні в тій, ні в іншій чотирьох ніг не має1".
2. Критика європоцентризму. Представники цих концепцій вважають, що історія Європи або романо-германського племені неправомірно була ототожнена з долею всього людства. Багато історичних класифікацій і періодизацій розробляться на прикладі Європи, а потім автоматично екстраполюються на увесь світ.
3. Головна ідея: світовий історичний процес - це розвиток відносно замкнутих локальних цивілізацій (культур, культурно-історичних типів).
4. Культурний детермінізм. Основним критерієм історичної класифікації є своєрідність окремих культур.
Докладніше охарактеризуємо три найбільш помітні культурологічні концепції кінця ХІХ-ХХ століть. Культурно-історичні типи Н. Данилевського Микола Якович Данилевський (1822-1885 - росіянин учений біолог, статистик, історик, філософ), по своєму світогляду примикав до ідеології слов'янофілів, які вважали, що слов'янам не варто звертатися до історичного досвіду європейської цивілізації; у них є власний, більш продуктивний і більш гуманний шлях прогресу. Ці ідеї були реалізовані Данилевським в його історико-філософській концепції, викладеної в роботі "Росія і Європа" (1871). В цій праці були сформульовані всі основні методологічні принципи культурологічної філософії історії.
М.Данилевський стверджував, що загальної історії у людства немає. Кожен народ являє собою своєрідний, неповторний культурно-історичний тип, який живе по своїх мірках і своїй системі цінностей.
Ознаки культурно-історичного типу: •S своєрідна мова, як основа культури; S особливий духовний склад народу (сучасний термін - менталітет), ядро якого становить релігія; S наявність у народу політичної незалежності (коли народ
створює державність), коли реалізується можливість більш
ефективного розвитку перших двох ознак.
М.Данилевський формулює наступні основні закони розвитку культурно-історичних типів.
Закон 1. Всяке плем'я або сімейство народів, які характеризуються окремою мовою або групою мов... становлять самобутній культурно-історичний тип, якщо вони взагалі по своїм духовним задаткам здатні до історичного розвитку і вийшли вже із дитинства.
Закон 2. Щоб цивілізація, властива самобутньому культурно-історичному типу, могла зародитися і розвиватися, необхідно, щоб народи, до нього приналежні, користувалися політичною незалежністю.
Закон З- Початок цивілізації одного культурно-історичного типу не передається народам іншого типу. Кожний тип виробляє її для себе при більшому або меншому впливі далеких, йому попередніх або сучасних цивілізацій.
Закон 4. Цивілізація, властива кожному культурно-історичному типу, тоді тільки досягає повноти розмаїтості і багатства, коли різноманітні етнографічні елементи, які його складають, - коли вони не поглинаються одним політичним цілям, користуються незалежністю і становлять федерацію або політичну систему держав.
Закон 5. Хід розвитку культурно-історичних типів ближче всього вподібнюється тим багаторічним одноплодовим рослинам, у яких період росту буває триває не визначений час, а період цвітіння і плодоносіння - відносно короткий і виснажує раз і назавжди їх життєву силу1.
М. Данилевський розрізняє три типи народів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філософія культурно-цивілізаційного циклизма“ на сторінці 1. Приємного читання.
