Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ

Філософія

Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ

План

1. Антропоцентризм філософії епохи Відродження

2. Основні особливості Європейської філософії XVII— XVIII століть

3. Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу

4. Механістична наукова картина світу

Антропоцентризм філософії епохи Відродження

Епоха Відродження (Ренесанс - від фр. Renaissance) - перехідна епоха від середньовіччя до Нового часу, від феодалізму до капіталізму, звернення до культурної спадщини античності. Почавшись в XIV столітті в Італії, ренесанс в XV-XVI століттях поширюється в інших західноєвропейських країнах.

Які основні особливості філософії цього періоду?

Антисхоластичний характер філософії.

В епоху Відродження проходить процес секуляризації - звільнення духовної культури від релігії і церкви. Філософія, звільняючись від релігії, перетворюється знову у світську діяльність, у своєму ідейному розвитку тісно переплітаючись із гуманітарним знанням і мистецтвом.

Антропоцентризм - ствердження ідеалу гармонічної, розкріпаченої, творчої особистості, краси і гармонії дійсності, звертання до людини, як до вищого сенсу буття. Відомий філософ - гуманіст Піко делла Мірандола Джовані (1463-1494) в "Промові про гідність людини" так формулює основний принцип світогляду нової епохи - епохи відродження, тоді погодився бог з тим, що людина - утвір невизначеного образа, і, поставивши його в центрі світу, сказав:"... Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було зручніше обдивлятися все, що є у світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти сам, вільний і славний майстер, сформував себе в образі, якому ти віддаси перевагу. Ти можеш переродитися в нижчі, нерозумні істоти, але можеш переродитися по велінню своєї душі і у вищі, божественні.

Діячі епохи Відродження називали себе гуманістами (від лат. humanus - людський), підкреслюючи цим свою спрямованість до чисто людських земних інтересів. У світогляді цієї епохи підкреслюється творча воля людини. Мітель Эйкем де Монтень (1533-1592) у своїх "Досвідах" стверджує, що: доля не приносить нам ні зла, ні добра, вона поставляє лише сиру матерію того і іншого, і здатне запліднити цю матерію сім'я. Наша душа, більше могутня щодо цього, чим доля, використовує і застосовує їх за своїм розсудом, будучи, таким чином, єдиною причиною і розпорядницею свого щасливого або тяжкого стану2. Завдяки такій світоглядній установці епоха Відродження дала світу таких видатних особистостей, як писав Ф. Енгельс - „... титанів по силі думки, пристрасті і характеру, по багатосторонності і ученості. Люди, які заснували сучасне панування буржуазії, були всім чим завгодно, але тільки не людьми буржуазно-обмеженими. Навпаки, вони були більш-менш овіяні характерними для того часу духом сміливих шукачів пригод.... Звідси та повнота і сила характеру, які роблять їх цільними людьми. Різнобічність - ось ідеал людини епохи Відродження. Теорія архітектури, живопису і скульптури, математика, механіка, картографія, філософія, етика, естетика, педагогіка - таке коло занять, наприклад, флорентійського художника і гуманіста Леона-Баттиста Альберті (1404-1472), Леонардо да Вінчі (1452-1519) був не тільки великим живописцем, але і великим математиком, механіком, інженером, Альбрехт Дюрер (1471-1528) був живописцем, гравером, скульптором, архітектором, винайшов систему фортифікації; Нікколо Макіавеллі (1469-1527) був державним діячем, істориком, поетом, і, крім того, першим гідним згадування військовим письменником нового часу4. Людина в поданні гуманіста Альберті, не "вутлий човен", "не лампада на вітрі", як вчила церква, а герой, який прийшов у життя робити подвиги і великі діяння.

Оптимізм світогляду епохи Відродження заснований не на благості божественного творіння (як у середньовіччя), а на вірі в життєві, добрі, творчі сили людини, здатності її змінити світ на кращій.

Я в мир пришел порок развеять в прах Яд себялюбья всех змеиных злее Я знаю край, где зло ступить не смеет, Где Мощь, Любовь и Разум сменят страх Томмазо Кампанелла

Повернемося до нашої таблиці "Чесноти в історії культури". Заповніть наступний стовпець, відповідаючи на запитання: які чесноти шанувалися, культивувалися в епоху Відродження ?

Пантеїзм - ще одна характерна риса світогляду і філософії епохи Відродження. Пантеїзм (від грец.: παυ - всі і υεσς - бог) - філософське вчення, яке ототожнює бога і світ; бог розчинений у світі, у природі, природа - обожнена. Микола Кузанський (Микола Кребс, 1401-1464), наприклад, розглядаючи бога як нескінченний максимум і наближаючи його до природи, як до обмеженого максимуму, сформулював ідею нескінченності Всесвіту. Бог немов спускається на Землю і розчиняється в природі.

Натхнення, обожнювання природи, магіко-алхімічне її тлумачення характерне для концепції філософа, натураліста і лікаря - Парацельса (псевдонім; справжнє ім'я Пилип Ауре-ол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм, 1493-1541). Ґрунтуючись на розумінні природи як живого цілого, перейнятого єдиною світовою душею, Парацельс допускає можливість магічного впливу людини на природу за допомогою таємних засобів. Пізнаючи свою душу, а також осягнувши архей (одушевлений початок будь-якого елемента природи) і вступивши з ним у магічний контакт, людина може керувати природою. Крім основних першоелементів (земля, вода, повітря і небо) Парацельс виділяє три алхімічних початки: ртуть (відповідає духу), сірка (душа) і сіль (тіло). Оскільки вся природа по Парацельсу населена духами і демонами, то завдання медицини - відновлювати порушений вторгненням чужого духу порядок; тобто лікар повинен лікувати і тіло, і душу, і дух хворого.

Проведіть порівняння понять: теїзм, пантеїзм, атеїзм, політеїзм, монотеїзм

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВІД АВТОРА

  • Філософія - це світогляд

  • Філософія як наука

  • Розділ І. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ

  • Філософія Давньої Індії. Буддизм

  • Філософія Давнього Китаю. Конфуціанство.

  • АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

  • Сократ - Платон - Арістотель

  • Основні особливості античної філософії

  • Філософія Демокріта

  • ПЛАТОН ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ (Сократ і його друг)

  • Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ

  • Августин. Аврелій Сповідь

  • Онтологія середньовічної філософії

  • Пізнання як одкровення

  • Християнська антропологія

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Явище Софії

  • Буття і пізнання як промисел Бога

  • Людина як мікрокосмос

  • Кирило Туровський Притча про людську душу і про тіло або Слово про сліпого та кульгавого

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ
  • Натурфілософія епохи Відродження.

  • Основні особливості європейської філософії XVII-XVIII століть

  • Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу

  • Механістична наукова картина світу

  • Природоцентристське трактування людини

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ ПРОСВІТНИЦТВА ОСОБЛИВОСТІ ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ

  • Німецьке Просвітництво

  • Особливості Просвітництва в Україні

  • Григорій Сковорода - філософ просвітитель

  • Тема: ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XIX СТОЛІТТЯ

  • Філософія І. Г. Фіхте

  • Розвиток діалектичного методу у філософії Г. Гегеля

  • Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха

  • Філософія марксизму

  • Розробка ідей марксизму в працях Г.В. Плеханова і В.І. Леніна

  • Марксизм в XX столітті

  • Тема: БОРОТЬБА СВІТОГЛЯДІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

  • Розвиток матеріалістичних ідей в Україні. Філософія І. Франка

  • Ідеалізм в вітчизняній філософії XIX століття. Філософія П. Юркевича

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ

  • Неопозитивізм

  • Екзистенціалізм

  • Розділ II. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ

  • Особливості і форми існування об'єктивної сфери буття

  • Класифікація форм руху матерії.

  • Тема: ДІАЛЕКТИКА ЯК ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ПІЗНАННЯ

  • Основні принципи діалектичного методу пізнання

  • Система діалектики

  • Тема: ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ФІЛОСОФІЇ

  • Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні

  • Специфіка наукового пізнання

  • Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ

  • Звідки людина прийшла? Проблема походження людини

  • Для чого людині жити? Філософський аналіз проблеми сенсу життя

  • Тема. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ: ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Основні методологічні підходи до аналізу суспільства

  • Специфіка законів суспільного розвитку Діалектика необхідності і свободи

  • Тема ДЖЕРЕЛА І РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ

  • Суб'єкти історичного процесу

  • Дамо визначення деяким соціальним групам.

  • Особистість як суб'єкт історії

  • Тема: СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС: ЗАКОНОМІРНОСТІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОТИРІЧЧЯ

  • Критерії і закономірності суспільного прогресу

  • Теорія суспільно-економічної формації

  • Технократичні концепції прогресу

  • Філософія культурно-цивілізаційного циклизма

  • Концепція локальних культур О. Шпенглера

  • Тема СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

  • Глобальні проблеми світу - прорив у майбутній світовий порядок

  • Модель 1 "стандартного типу"