Німецьке Просвітництво

Філософія

Німецьке Просвітництво

Вольф Християн (1679-1754) - філософ-раціоналіст, ідеолог раннього Просвітництва, прагнув до побудови всеосяжної системи філософського знання; його навчальні керівництва стали основою університетської освіти Німеччини. В етиці принципи природної моралі вважає об'єктивними нормами, які випливають із самої структури буття і незалежні від волі бога. В політичному вченні Вольф - прихильник теорії природного права і виразник ідей освіченого абсолютизму.

Лессінг Готхольд Ефраїм (1729-1781) - філософ, естетик, письменник, критик. Переборює обмеженість вольфіанського раціоналізму; в тезах "Виховання людського роду" підходить до ідеї органічного розвитку і поступального руху людства до досконалості; в естетиці обґрунтував принципи реалістичного художнього образу, дав відому класифікацію мистецтва.

Гердер Іоганн Готфрід (1744-1803) - філософ, теоретик культури, суспільний діяч, головний натхненник руху "Буря і Натиск" - просвітницького літературного руху, який порвав з нормативною естетикою класицизму, з перебільшеним культом розуму і розвивав естетику демократичного самобутнього мистецтва з зображенням яскравих і сильних пристрастей. В роботі "Ідеї філософії історії людства" проводить ідею становлення і розвитку світу як органічного цілого, завершує цю роботу нарисом історії людської культури. Дуже вплинув на творчість Ґете.

Ґете Іоганн Вольфганг (1749-1832) - поет, вчений, філософ, прагнув до універсалізму знання і світогляду; його поезія і заняття наукою (остеологія, мінералогія, ботаніка, фізика, вчення про колір) доповнювали один одного. В основі його філософії - діалектична картина світу, де світ малюється як сукупність живих форм, як спільна метаморфоза форм. В "ФаустГ, унікальному по побудові художньому творі, над яким Ґете працював все життя, в поетичній формі відбиті наукові, історичні, філософські, моральні проблеми.

Російське Просвітництво

Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765) - видатний вчений натураліст і мислитель-матеріаліст, поет; розвиваючи ідеї науки Нового часу про єдиний універсум із природними закономірностями, доступними пізнанню; (розробляв "корпускулярну" філософію) як вихідну концепцію для пояснення фізичних і хімічних явищ. Суспільний прогрес Ломоносов пов'язував з розвитком освіти, просвітництва і ремесел; в дусі Просвітництва розробив проекти економічного і соціального розвитку країни. Основна тема поезії Ломоносова - Всесвіт, природа і людина. З ініціативи Ломоносова в 1755 році був створений Московський університет, який став центром російської науки і культури.

Козельский Яків Павлович (близько 1728 - близько 1794) - російський просвітитель, філософ-матеріаліст, розвивав ідеї справедливого суспільного устрою, виступав проти кріпосництва і релігійної моралі.

Анічков Дмитро Сергійович (1733-1788) - філософ-деїст, професор Московського університету; його дисертація про походження релігії засуджена за атеїзм і всі її екземпляри спалені на Лобному місці в Москві.

Новіков Микола Іванович (1744-1818) - просвітитель, письменник, журналіст, видавець, організатор друкарень, бібліотек, шкіл у Москві, книгарень в 16 містах Росії; виступав проти кріпосного права, за наказом Катерини II його ув'язнили у Шліссельбурзьку фортецю.

Радіщев Олександр Миколайович (1749-1802) - письменник, філософ-матеріаліст, родоначальник революційної традиції в Росії. Розвиваючи ідеї французьких просвітителів, дав революційну інтерпретацію теорії природного права, засуджував самодержавство як - найпротивнійший людському єству стан. За твір "Подорож з Петербурга в Москву" Радищев був засуджений на страту, замінену на заслання у Сибір. На засланні написав філософський трактат "Про людину, його смерть і безсмертя", в якому розвивав матеріалістичний світогляд.

Чаадаев Петро Якович (1794-1856) - філософ-ідеаліст, публіцист. В "Філософських листах" вказує надію на здійснення земних сподівань народу, як надрозумного цілого, що переборювало егоїзм і індивідуалізм, як негідні із загальним призначенням людини бути двигуном Всесвіту під керівництвом Всевишнього розуму і світової волі. Після опублікування "Філософських листів" Чаадаєв "Найвищим велінням" був оголошений божевільним. Пізніше мислитель написав "Апологію божевільного", де у відповідь на обвинувачення в недоліку патріотизму говорив про особливу історичну долю Росії.

Із усього різноманіття поглядів просвітителів, різних теорій і їхніх інтерпретацій виділимо центральні ідеї ідеології і філософії Просвітництва.

1. Антисхоластична, антирелігійна спрямованість ідей

Просвітництва. Ціль його, як широко ідейного руху - це критика основ феодальної ідеології, релігійних марновірств і забобонів, боротьба за віротерпимість, за волю наукової і філософської думки, за розум проти віри, за науку проти неуцтва і містики, за волю дослідження проти ЇЇ придушення авторитетом, за критику проти апологетики. У рамках Просвітництва розвивався як атеїстичний світогляд, так і деїзм, представники якого допускали Бога - духовну силу як першоповштох, першопричину світу, а "природну релігію" як соціальний регулятор історичного процесу.

2. Всепроникаюний розум. Головне гасло Просвітництва -"Наука і прогресі". Розум у просвітителів - головний засіб перетворення суспільства. Людина повинна відповідати розумній гармонії природного світу, а тому його треба просвітити, дати освіту. Завдання широкого поширення науки, освіти просвітителі ставили не тільки теоретично і не для майбутніх поколінь, але самі багато зробили для його практичного здійснення. Багато просвітителів свої надії покладали не на революції, а на поступове, еволюційне перетворення суспільства на принципах розуму і справедливості шляхом морально-політичного і естетичного виховання громадян. Звідси ж і ідея "просвіченої монархії", відповідно до якої правитель - "філософ на троні", сприйнявши принципи освіти, може шляхом "гарного законодавства" встановити справедливі громадські порядки.

3. Історичний оптимізм просвітителів заснований на ідеї "природної людини", відповідно до якої людина по природі своїй добра, а причина зла в ній - обмеження цивілізацією її природного єства. Запити, бажання, устремління і цілі такої людини оголошувалися розумними. Просвітителі вірили в людину, ЇЇ розум і світле майбутнє, вважали її творцем історії. На цих ідеях засновані теорії "Природного права" і "Суспільного договору". На противагу вченню про божественне походження влади, вони - прихильники теорії "Суспільного договору" на основі доктрини природного права і ідеї про народний суверенітет. Відповідно до неї джерелом і кінцевим власником всякої влади є народ. Просвітителі стверджували, що держава, утворена волевиявленням вільних і незалежних індивідів (суспільний договір), зобов'язується забезпечити дотримання їх невід'ємних (природних прав - права на життя, волю і приватну власність). Руссо в книзі "Про суспільний договір" стверджував, що оскільки держава виникає на основі договору, громадяни вправі розірвати договір у випадку зловживання владою.

Ідеологія і філософія Просвітництва дуже вплинули на всі сфери життя суспільства; ідеї освіти живі і понині в прагненні людства до загальнолюдських гуманістичних цінностей; а лідери Просвітництва залишаються прикладом самовідданої боротьби за нові ідеали. Дух Просвітництва образно виражений у наступній характеристиці, яку М. Горький дав Вольтеров!: "... Вольтер, людина з обличчям диявола, все життя, як титан, боровся з вульгарністю. Міцною була отрута його мудрого сміху! Навіть попи, які зжерли тисячі книжок, не псуючи свого шлунку, відправлялися на смерть однією сторінкою Вольтера, навіть королів, захисників неправди, він змушував поважати правду"'.

Для того щоб Ви відчули своєрідність духу і стилю філософії Просвітництва, прочитайте невеликі фрагменти текстів і порівняєте постановку і вирішення філолофсько-світоглядиих проблем різними філософами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німецьке Просвітництво“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВІД АВТОРА

  • Філософія - це світогляд

  • Філософія як наука

  • Розділ І. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ

  • Філософія Давньої Індії. Буддизм

  • Філософія Давнього Китаю. Конфуціанство.

  • АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

  • Сократ - Платон - Арістотель

  • Основні особливості античної філософії

  • Філософія Демокріта

  • ПЛАТОН ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ (Сократ і його друг)

  • Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ

  • Августин. Аврелій Сповідь

  • Онтологія середньовічної філософії

  • Пізнання як одкровення

  • Християнська антропологія

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Явище Софії

  • Буття і пізнання як промисел Бога

  • Людина як мікрокосмос

  • Кирило Туровський Притча про людську душу і про тіло або Слово про сліпого та кульгавого

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ

  • Натурфілософія епохи Відродження.

  • Основні особливості європейської філософії XVII-XVIII століть

  • Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу

  • Механістична наукова картина світу

  • Природоцентристське трактування людини

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ ПРОСВІТНИЦТВА ОСОБЛИВОСТІ ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ

  • Німецьке Просвітництво
  • Особливості Просвітництва в Україні

  • Григорій Сковорода - філософ просвітитель

  • Тема: ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XIX СТОЛІТТЯ

  • Філософія І. Г. Фіхте

  • Розвиток діалектичного методу у філософії Г. Гегеля

  • Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха

  • Філософія марксизму

  • Розробка ідей марксизму в працях Г.В. Плеханова і В.І. Леніна

  • Марксизм в XX столітті

  • Тема: БОРОТЬБА СВІТОГЛЯДІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

  • Розвиток матеріалістичних ідей в Україні. Філософія І. Франка

  • Ідеалізм в вітчизняній філософії XIX століття. Філософія П. Юркевича

  • Тема: ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ

  • Неопозитивізм

  • Екзистенціалізм

  • Розділ II. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ

  • Особливості і форми існування об'єктивної сфери буття

  • Класифікація форм руху матерії.

  • Тема: ДІАЛЕКТИКА ЯК ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ПІЗНАННЯ

  • Основні принципи діалектичного методу пізнання

  • Система діалектики

  • Тема: ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ФІЛОСОФІЇ

  • Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні

  • Специфіка наукового пізнання

  • Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ

  • Звідки людина прийшла? Проблема походження людини

  • Для чого людині жити? Філософський аналіз проблеми сенсу життя

  • Тема. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ: ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Основні методологічні підходи до аналізу суспільства

  • Специфіка законів суспільного розвитку Діалектика необхідності і свободи

  • Тема ДЖЕРЕЛА І РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ

  • Суб'єкти історичного процесу

  • Дамо визначення деяким соціальним групам.

  • Особистість як суб'єкт історії

  • Тема: СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС: ЗАКОНОМІРНОСТІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОТИРІЧЧЯ

  • Критерії і закономірності суспільного прогресу

  • Теорія суспільно-економічної формації

  • Технократичні концепції прогресу

  • Філософія культурно-цивілізаційного циклизма

  • Концепція локальних культур О. Шпенглера

  • Тема СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

  • Глобальні проблеми світу - прорив у майбутній світовий порядок

  • Модель 1 "стандартного типу"