Людина народжується лише "кандидатом" у людину. Всі її суттєві якості здобуваються в житті при спілкуванні із собі подібними. З цим пов'язана ще одна грань природи людини.
5). Людина - істота соціальна або, як говорив Арістотель, людина - це "політична" тварина. Процес входження людини із світу природи в світ культури, присвоєння нею своєї родової сутності, засвоєння правил і норм людського гуртожитку називається соціалізацією. З потреби спілкування виростає здатність до мовлення. Із соціалізацією також зв'язана потреба до моральної регуляції.
6). Людина - істота моральна. Якщо в тваринному стаді відносини регулюються біологічними законами (природним шляхом, і цей шлях також заданий у спадкоємній програмі), то в людському співтоваристві окремих індивідуумів з'єднує і дозволяє жити разом моральний закон. Моральна регуляція - великий "винахід" людства, оскільки виконання морального закону засновано не на інстинкті або страху, а на добровільному виконанні морального боргу під контролем внутрішнього судді - совісті. "Я хочу не такого суспільства, - говорив Ф.М.Достоєвський, - де я не міг би робити зла, а саме такого, щоб я міг робити всяке зло, але не хотів його робити сам"'.
З безлічі окремих визначень, висвітлюючих різні грані сутності людини, необхідно вивести одне загальне. І.Фролов, наприклад, дає таке визначення: "Людина - суб'єкт суспільно-історичного процесу, розвитку матеріальної і духовної культури на Землі, біосоціальна істота, генетично пов'язана з іншими формами життя, але вона виділилась з них завдяки здатності виробляти знаряддя праці і володінням членороздільним мовленням і свідомістю"'.
Сутність людини визначається її головним протиріччям - дуалізмом душі і тіла (природного і соціального, матеріального і духовного). В історії філософії і науки представлена безліч трактувань цього протиріччя (перегляньте ще раз розділ 1 цього підручника і згадайте історію становлення і розвитку цієї проблеми). Погляд автора на цю проблему прекрасно виражений у наступних поетичних рядках А. Тарковського2.
"У человека тело
Одно, как одиночка
Душе осточертела
Сплошная оболочка
С ушами и глазами
Величиной в пятак
И кожей - шрам на шраме,
Надетой на костях
Душе грешно без тела,
Как телу без сорочки,'
Ни помысла, ни дела,
Ни замысла, ни строчки.
Загадка без разгадки.
Кто возвратится вспять,
Сплясав на той площадке,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
