Основні методологічні підходи до аналізу суспільства
У філософському розумінні сутності суспільства виділяються два основних підходи, залежно від вирішення основного питання філософії: ідеалістичний і матеріалістичний. Ці підходи протилежні у вирішенні питання про причину, джерело, визначальний фактор суспільного розвитку. Матеріалісти вважають, що основою соціального життя є соціальне буття, тобто сукупність матеріальних суспільних процесів, об'єктивний, реальний процес життєдіяльності людських індивідів. Основний принцип матеріалізму: суспільне буття визначає суспільну свідомість. Матеріалістичний аналіз суспільних процесів починається і заглиблюється до розуміння економічних інтересів суб'єктів, об'єктивних першопричин, закладених у самому процесі життєдіяльності людей.
У структурі суспільного буття особливо виділяється спосіб виробництва матеріальних благ, як конкретно-історична єдність продуктивних сил і виробничих відносин (дивись схему 26). Спосіб виробництва обумовлює, в остаточному підсумку, тип всіх інших суспільних відносин - соціальних, політичних, духовних.
В історичному розвитку матеріального виробництва виділяються три основних етапи, три революції, у результаті яких докорінно змінювалися продуктивні сили суспільства:
1. Неолітична революція (10 тисяч років тому) - перехід від збирання і полювання (присвоєння готових продуктів природи) до виробництва (землеробства і скотарства).
Схема продуктивних сил найпростіша: людина - робоче знаряддя.
2. Промислова революція (XIX ст.) - перехід до машинного виробництва, людина віддає машині свої рухові функції.
Схема продуктивних сил:
Людина —машина—робоче знаряддя.
(двигун)
3. Науково-технічна революція, НТР (середина XX в.) -перехід до автоматизованого виробництва. Людина віддає машинам частину своїх управлінських функцій, виходячи як би за межі безпосереднього виробництва.
Схема продуктивних сил набуває наступний вид:
Людина — автомат — маишина — робоче знаряддя.
Сутність і соціальні наслідки НТР коротко позначені в схемі 27.
Ідеалістичний підхід заснований на протилежному принципі: суспільна свідомість визначає суспільне буття. Суспільна свідомість - духовна сторона історичного прогресу, що представляє собою не сукупність індивідуальних свідомостей членів суспільства, а цілісне духовне явище, яке володіє певною внутрішньою структурою, включає різні рівні (теоретична і повсякденна свідомість, ідеологія і суспільна психологія) і форми свідомості (політична і правова свідомість, мораль, релігія, мистецтво, філософія, наука). Головним джерелом суспільної діяльності ідеалісти вважають ідеальні мотиви людей (або окремих людей - суб'єктивний ідеалізм, або вищого, світового духовного початку - "абсолютної ідеї", "світового духу", бога - об'єктивний ідеалізм). Наочно протилежність названих підходів представлена в схемі 28.
Схема 28
Структура суспільних відносин і протилежність філософських підходів у її поясненні
| Ідеалістичний підхід | Матеріалістичний підхід | Духовні | - релігійні, моральні, естетичні |
| Політичні | - взаємодія суб'єктів політики і влади | ||
| Соціальні | - відносини між соціальними групами | ||
| Економічні | - відносини між суб'єктами економічної діяльності |
У вивченні суспільства як відкритої системи зі складним суперечливим типом зв'язків як ніде більше актуальні принципи діалектичного методу (дивись тему: "Діалектика як теорія розвитку і метод пізнання").
1. Принцип розвитку або принцип історизму вчить бачити динаміку суспільних процесів, зв'язувати історію, сучасність і прогнозувати майбутнє.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні методологічні підходи до аналізу суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.
