Тема: ФІЛОСОФІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
План
1. Джерела вітчизняної філософії
2. Явище Софії
3. Буття і пізнання як промисел Бога
4. Людина як мікрокосмос
Джерела вітчизняної філософії
Шукаючи виток (як початок) і джерела, (як те, що дає початок чому-небудь), у вітчизняній філософії ми неминуче зіштовхуємося із двома вихідними проблемами.
Перша проблема - проблема національної специфіки або діалектики загального і особливого в розвитку культури і філософії східних слов'ян. Інакше кажучи, яку філософію ми будемо називати вітчизняною: слов'янську, українську або російську? Серед безлічі точок зору на цю проблему позначимо три крайніх.
1. В розвитку культури і філософії східних слов'ян загальне переважає над особливим. Вилившись з одного джерела - давньоруської філософської думки, білоруська, російська і українська філософії до XV-XVI століть відносно відокремилися, набули національно-регіональної специфіки. В XVII-на початку XVIII століть українська і білоруська філософська думка вплинули на розвиток російської філософії. Українські і білоруські мислителі зіграли особливу роль в організації філософської освіти і викладанні філософії в Росії. Для ідейно-філософських взаємозв'язків і взаємовпливів російського, українського і білоруського народів XVII-XVIII століть характерна поява мислителів бінаціональної і навіть полінаціональної приналежності: Сімеон Полоцький, Феофан Прокопович, Стефан Яворський.
2. Точка зору, яка підкреслює перевагу особливого національного над загальним. Стверджується, що українська і російська - це дві різних культурних традиції і що духовним спадкоємцем культури Київської Русі став тільки український народ. Що українці, зазнавши впливу від Заходу в період формування народності, придбали особливі, багато в чому протилежні росіянам, риси менталітету (пріоритет індивідуального, особистісного над соборним, повага до інших мов і звичаїв, натхненність, пріоритет духовного над матеріальним, любов до природи, матері - землі)1.
3. Існує також точка зору, що своєрідної філософії у східнослов'янських народів, у Росії (мається на увазі Російська імперія і всі землі які ввійшли у її склад) взагалі не було. "Філософією в Росії займалися і займаються, але говорити про російську філософію в тому розумінні, в якому говорять про французьку, німецьку або англійську не можна: національного філософа, яким є, наприклад, Декарт для французів, Кант для німців, Бекон для англійців, в Росії не було".
Своєрідність вітчизняної філософи визначається історичною долею слов'янських народів. Слов'янські етноси, як більш молоді опинилися в руслі культурного впливу більш розвинених цивілізацій. В VI-VIII століттях у слов'янських племен йде процес розкладу родового ладу, виникнення феодально-суспільних відносин, формування в ІХ-Х століттях (в результаті об'єднання східнослов'янських племен) єдиної держави - Київська Русь. Філософія Київської Русі, яка формувалась в цей час, черпала ідеї із двох джерел: давньослов'янської язичеської міфологи і християнського віровчення, яке прийшло з Візантії.
Слов'янська міфологія пов'язана із землеробською культурою. Серед безлічі богів і духів, в яких вірили і яким поклонялись наші предки, виділяються боги, пов'язані із працею на землі: бог грози - Перун, бог сонця - Даждьбог, бог вогню -Сварог, бог животворящих сил природи - Ярило, бог худоби -Велес. Микола Костомаров вважав, що слов'яни, незважаючи на видиме багатобожжя, визнавали одного бога - батька природи... З літопису Нестора, - пише він далі, - видно, що слов'яни мали поняття про єдину верховну істоту, яку по праву називали богом і відрізняли від Перуна, головного із другорядних божеств. Інші божества були істотами, які походять або випливають від верховного... Отже, кореневий принцип слов'янської традиції - еманація; по слов'янському уявленню і моральна, і фізична природа представляється живучою, вона містить в кожному явищі свій життєвий дух, який виходить від зіждителя". Таке приховане єдинобожжя, мабуть, було однієї із причин того, що слов'яни порівняно швидко сприйняли нову монотеїстичну релігію - християнство.
В образно-метафоричній міфологічній картині світу часто використовується образ дерева. Світ як дерево, яке своїми коріннями йде в пекло, а кроною впирається в небо (небо - земля - пекло - вертикальна структура світу); яке обіймає чотири вітри (горизонтальна структура світу). В цьому дереві закладене основне протиріччя буття - життя і смерть (зелене і сухе дерево). Далі ми побачимо, що образ дерева пізніше був використаний християнськими мислителями у вивченні людини та її душі.
Ваша думка з цього приводу? Яку точку зору Ви можете на-звати більш аргументованою, виходячи з Ваших знань історії вітчизняної культури ?
Друга проблема - проблема початку вітчизняної філософії або, починаючи з якого періоду можна говорити про своєрідну філософію? Ця проблема упирається в діалектику становлення і завершення самого процесу розвитку і вже розвинених (класичних) форм.
Більшість істориків і філософів початок слов'янської філософії пов'язують з прийняттям християнства на Русі, тобто з Х-ХІ століттями.
Однак, деякі пов'язують початок вітчизняної філософії з появою розвинених на власній основі, класичних філософських вчень, які виникли у зв'язку з поширенням університетської освіти - XVII-XVIII століття. Так, О.Ф. Лосєв пише, що вперше філософські інтереси пробуджуються в Росії в XVIII столітті, коли російський розум був зачеплений ідеями французького просвітництва і одночасно ідеями освіченого абсолютизму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема: ФІЛОСОФІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
