Деконструкція "онтологічного аргументу": логіка, економіка, етика

Логічні засади аргументації у філософському знанні

Носієм цієї істини є Бог. Ідея Бога посилює впевненість в моральності інших, у тому, що вони також будуть дотримуватися правил. Віра в Бога є моральним абсолютом, що підвищує індивідуальну готовність прагнути до загального визнання етики. Уже Платон розумів, що релігійна підтримка твердження, що краще зазнати несправедливості, аніж вчинити її самому, зумовлює посилення впевненості щодо поведінки інших, і тим самим робить можливою ситуацію загального дотримання правил. Отже, релігія не лише підвищує готовність прагнути до моральної поведінки, а й підвищує шанси того, що моральна поведінка стане загальною і найбільш вигідною, на яку індивід може покластися. Кроки аргументації – брак дії на підставі власного інтересу... Етика як коригування браку дії на підставі власного інтересу та як подолання егоїстичної схильності робити виняток для себе; релігія як корекція "браку етики" – виявляють щільну кореляцію між індивідуальними діями, скерованими власним інтересом, етикою та релігією. Вони показують, що "економіка трансцендує себе в етику, а етика трансцендує себе в релігію", – зазначає П. Козловскі.

Власний інтерес (економічна дія), етика та релігія формують систему трансценденцій, або "переходу-в-інше", а також послідовність корекцій і компенсацій. Етика – це засіб корекції та компенсації недостатності власного інтересу, а релігія – це засіб корекції та компенсації недостатності етики. Недостатність етичного може відтворитися в недостатності релігії, що не переконує індивіда в значущості етичної поведінки, оскільки релігія не отримує остаточного підтвердження, якщо вона є лише знанням, а не вірою. Тому етико-економічний аргумент – це не доказ існування Бога, трансцендентної відплати, відшкодування офірування або етичних вигод, а аргумент на користь необхідності вважати їх істинними. Цю відмінність від наукового доказу етико- економічний аргумент поділяє з іншими аргументами на користь існування Бога. Існування Бога і божественна відплата залишаються предметами раціональної віри, у якій аргументація та віра взаємодіють. Узгодження моральності та вигоди ґрунтоване на раціональному вбачанні зв'язку між аргументом на користь існування Бога та аргументом на користь можливого збігу моральності та вигоди. "Якщо раціональної аргументації та віри бракує, – зазначає П. Козловскі, – і виникає "брак релігії”, то він не може бути компенсованим подальшим повторенням. Релігійна гарантія полягає в тому, що існує трансцендентна "винагорода” за етичну поведінку і за правомірну впевненість у тому факті, що повага до спільного інтересу й етичних правил краща за порушення етики на підставі недовіри та страху, що інші не поводитимуться етично. Релігійна гарантія є лише релятивною. Гарантія релігії містить елемент віри в Бога та реальність, в якій добро онтологічно є вищим за зло".

Модель тріади економіки, етики та релігії у цій ситуації презентовані так, як філософська етика і практична метафізика І. Канта пропонує раціональний і навіть раціоналістичний аргумент на користь ефективності монотеїстичної релігії та метафізики, практичної корисності християнства. Філософська етика здатна запропонувати раціональний та сутнісний аргумент на користь існування Бога, загальної метафізики і філософської теології з її особливою метафізикою раціональної теології (поняття Бога) і раціональної психології (свобода та безсмертя душі). Вона не може емпірично гарантувати ідею Бога та відплату за етичну поведінку, але може надати непоборний аргумент на користь взаємозв'язку та взаємної зумовленості власного інтересу, етики та релігії. "Вона не може “переконати” прийняти цей зв'язок через емпіричний аргумент, а може бути лише "переконливою” аргументацією на користь їхньої взаємної зумовленості".

Етичний дискурс є ближчим до економічного, вказує П. Козловскі, аніж до релігійного, адже вимагає лише середньої, а не великої трансценденції емпіричної реальності. З іншого боку, в термінах економічного розрахунку очікувана корисність етики може бути меншою, ніж корисність релігії, хоча етичний ризик менший, аніж релігійний. Те саме стосується й етичної вигоди: її очікувана вигода також менша, ніж очікувана вигода від релігії. Отже, у термінах економіки, з погляду очікуваних переваг для індивіда, релігія ближча до економіки, ніж етика. Усі світові релігії розробили економічні та бізнесові етики. Надзвичайну "важливість світових релігій для форм розвитку економічного етосу, економічного стилю та мислення доводить взаємозв'язок етики, економіки та релігії". Про це в свій час аргументовано доводив М. Вебер.

У такій ситуації потрібно враховувати точку зору Дж. Б'юкенена, згідно з якою, у великих спільнотах у моральному плані існує проблема "безбілетного пасажира": індивіди прагнуть використовувати переваги морального стану спільноти, не беручи участі в створенні цього морального стану; вони "не бажають утискати себе, обмежувати свої аморальні спонукання і прагнення". Чим більша група, тим сильнішим є бажання окремого її члена анонімно і за рахунок інших порушити визначені правила.

Можна сказати, що той, хто зробив категоричний імператив лише правилом, а не мотивом свого морального вчинку, використовує на собі користь ситуацію складності перевірки моральності його поведінки і дії, вчиняє не як моральний, а як "економічний індивід", який не усвідомив значення принципу всезагальності. Дотримуючись логіки "дилеми підсудних", можна вважати, що "всім буде краще, якщо всі будуть дотримуватись норм, але хтось завжди зацікавлений стати тим, хто може порушити ці норми. Мораль можна розглядати як засіб перетворення ситуації “дилеми підсудних” в ситуацію “гри в партнерство”. З точки зору економіки, кожний індивід віддає перевагу ситуації, коли всі, за винятком його самого, діють відповідно до загаданих правилами ситуації, коли усі (і він сам) дотримуються правил. Говорячи на мові формул: він віддає перевагу стану А1Е0 стану А1Е1".

З точки зору моралі, ця проблема виглядає інакше. Якщо індивід у своїх намірах і вчинках дотримується категоричного імперативу, то його наміри набувають "нового виміру і він віддає перевагу альтернативі А1Е1 замість альтернативи А1Е0. Якщо моральна мотивація набуває універсального характеру, то проблеми “великих чисел” більше не існує. Індивідам не потрібна ситуація безконтрольності, оскільки вони прагнуть більше дотримуватися норм, а не порушувати їх, окремо, самі по собі. На відміну від економічної, для моральної оцінки характерним є вибір А1Е1, а не А1Е0". Однак питання полягає в тому, як довго індивід може залишатися відданим моральній нормі, коли всі інші вже порушили її?

Важливо, що моральні постулати виступають аргументами зі зміцнення впевненості індивіда в морально-нормативному характері вчинків інших. Вони стимулюють "готовність індивіда віддати перевагу ситуації А1Е1 перед ситуацією А0 Е1 подолати страх перед ситуацією А0 Е1, яка підштовхує до вибору ситуації Аі Е0. Для подолання небезпеки, що через страх перед ситуацією А0 Е, кожний перестає дотримуватись норм і реалізується гірша альтернатива А0 Е0, І. Кант вводить постулати практичного розуму", Бога і безсмертя душі, тобто релігійної віри.

Релігія, розвиваючи готовність до морального вдосконалення, відводить від резонерства, навчає не звертати уваги на поведінку всіх інших. Релігія зменшує страх індивіда перед ситуацією А0 Е1 робить більш імовірний здійснення ситуації А1Е1 Релігія у постулатах практичного розуму І. Канта гарантує об'єкту поєднання моральності та блаженства. Таким чином, створюється впевненість у правочинності здійснення морального вчинку, навіть тоді, коли у ситуації "великих чисел" поведінка інших не підлягає контролю та вичисленню, і втрата довіри до того, що моральній дії потрібно віддати перевагу, може спричинити явне погіршення положення всіх. Суперечності індивідуального інтересу та загальної моральної волі в кількісно великих спільнотах можуть долатися лише за допомогою релігії. Саме "релігійні переконання створюють умови для врахування моральних переконань кожного, оскільки в такому разі ставлення до нього всіх інших індивідів не має значення".

Повертаючись до економічного аргументу на користь існування Бога, який відстоює П. Козловскі, потрібно наголосити на зацікавленості автора тим, що ринок – це не ідеальний механізм, як вважали представники неокласичної теорії загальної рівноваги, а взаємозв'язок взаємодії індивідів, які мають різні та несподівані побічні ефекти. У цьому процесі необхідною залишається "етична рефлексія" й "ухвалення рішень". Важливість етики для ринкової економіки зумовлена важливістю взаємної довіри й надійності бізнес-партнерів, що необхідно для зменшення трансакційних втрат. Зв'язок між етикою та зменшенням трансакційних витрат є "недвозначним економічним аргументом" на користь етичної поведінки. Він є переконливим для "економічної людини". "Макроекономічний аргумент на користь етичної поведінки є неспростовним, що не означає його неспростовність на індивідуальному та мікроекономічному рівні". Етика у розумінні прийнятої індивідом моралі має запевняти індивіда через загальну ефективність етичного кодексу в тому, що інші, враховуючи "аргумент Бога", також будуть дотримуватися правил, тобто правил моралі.

Таким чином, у результаті своїх міркувань П. Козловскі робить висновок, що релігія і віра в Бога посилюють довіру до партнерів з економічної діяльності. Кожне суспільство є зацікавленим в релігії, у т. ч. й економічно. Якщо цей аргумент показує, що в ринковій економіці релігія підтримує етику обміну інтересів між громадянами і у такий спосіб посилює громадянську та економічну взаємодію, він є аргументом на користь існування Бога. Аргумент з етичної економіки як синтезу етичної й економічної теорії доводить, що присутність релігії у суспільстві та економіці, а також релятивне підтвердження етики з боку релігії посилюють соціальну та економічну кооперацію. Цей аргумент є водночас практичним і фактичним, оскільки доводить реальність ефекту віри в Бога, яка посилює взаємодію і продуктивність економічної координації в соціумі.

Наступний розділ:

Заключне слово

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логічні засади аргументації у філософському знанні» автора Комаха Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Деконструкція "онтологічного аргументу": логіка, економіка, етика“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Логіка філософського доказу в період становлення системи аргументації

  • Антична думка в пошуках "Істини" і "Блага"

  • Докази буття Бога в теоцентризмі: логіка і метафізика

  • "Універсальний сумнів" картезіанства як основа раціональної аргументації

  • Розділ 2. Проблеми пізнання та істини в аргументах "логічного позитивізму"

  • Система доказовості в аналітичній філософії

  • Антиметафізика неопозитивістської інтерпретації істини: аргумент верифікації

  • Логіка аналізу і перевірки об'єктивного знання: аргумент фальсифікації

  • Розділ 3. Теорія аргументації в контекстах смислоутворення

  • Основні параметри смислу як аргументу пізнання і життєдіяльності

  • Рефлексія і достовірне знання: від методу до аргументу

  • Принцип довіри до суб'єкта пізнання: аргументи "pro" і "contra"

  • Розділ 4. Логіка аргументації в метаметодологіях "філософії науки"

  • Методологічні образи науки в аргументах постпозитивізму

  • "Спонтанна" аргументація в "анархічній епістемології"

  • Аргументація достовірного знання в "прагматичному аналітизмі"

  • Розділ 5. Дискурс аргументації в сучасній філософії: праксеологічний аспект

  • Аргумент "апріорного" в "концептуальному прагматизмі"

  • Креативи логіки сучасного мислення в аргументах "риторики економіки"

  • Деконструкція "онтологічного аргументу": логіка, економіка, етика
  • Заключне слово