У сучасних дослідженнях теорії аргументації увага акцентується на холістичній стратегії мислення, що реалізується в процесі розроблення системних методологій. Серед них потрібно відмітити методологію поліреферентних контекстів і методи системних концептуальних координат. На основі першої методології ускладнюється звернення аргументації до контексту. Залежно від умов це може бути соціально-політичний, культурний, науковий та особистісний контексти. Нині навіть унікальний особистісний досвід може конкурувати із загальнозначущою науковою традицією, яка через певні умови може відрізнятися за якими-небудь основами від наявного досвіду. З метою прийняття компетентного рішення індивід (теоретик або практик) змушений розробляти моделі, які насамперед передбачають поєднання в один дискурс неспівмірних сфер знання. Зокрема практикується поєднання перцептуальної (феноменальної), концептуальної та реальної (актуальної) координат у побудові моделі. В постнекласичній науці усе більшого значення набувають методи моделювання відкритих креативних систем, до яких включена людина. Разом з логічною методологією дедукції, індукції та абдукції постає проблема розроблення імовірнісно-статистичних стратегій обґрунтування, аргументації, а також логічної бази для вивчення невизначених, динамічних процесів.
Різні методи моделювання за допомогою побудови альтернативних сценаріїв породжують новий тип аргументації – апеляції до можливо-кращого (можливо-іншого). У "ретроальтернативістиці", яка займається відтворенням минулого і побудовою його можливих сценаріїв, реальні можливості, на відміну від потенційних, включаються в склад буття, їм надається "онтологічний статус". У результаті постає проблема критеріїв логічної законності конструювання альтернативного сценарію, сумісності віртуального та реального, що актуалізує проблему нової аргументації ("Нової риторики" X. Перельмана) та залучення нових способів і методів аргументації в якості логічних інструментів. Це стає причиною того, що аргументація набуває нових смислів, причому сама стає смислом.
У запропонованій роботі враховано досвід наукової розробки аргументації і як теорії, і як системи доказу істинності принципів, положень науки та правил і норм практичного життя. Однак наразі, в умовах глобалізації, з виникненням труднощів ведення діалогу культур і світоглядів, появою проблем, зумовлених розвитком нового цивілізаційного устрою, з'являється потреба в особливому логічному ладі мислення, що вимагає особливої логіки синтезу. Така ситуація ставить завдання розглянути проблему аргументації в контексті критеріїв становлення нової парадигми мислення в процесі еволюції системи логіки. Це вимагає розгляду аргументації у вимірах епістемно-когнітивних практик, рефлексії як способу отримання істинного знання, аналізу аргументації як методу в досягненні смислу в просторі нових знань, які демонструє наука і гуманітарне знання сьогодні. Ускладнення життя сучасної цивілізації показує, що її проблеми можуть вирішуватися в результаті введення нових форм і способів аргументації, які демонструють нову логіку мислення та пізнання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логічні засади аргументації у філософському знанні» автора Комаха Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ“ на сторінці 3. Приємного читання.
