Розділ «Тема: БОРОТЬБА СВІТОГЛЯДІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ»

План:

1. Особливості розвитку української філософії в ХІХ-ХХ століттях

2. Розвиток матеріалістичних ідей в України Філософія І. Франка

3. Ідеалізм в вітчизняній філософії XIX століття. Філософія П. Юркевича

1. Особливості розвитку української філософії в ХІХ-ХХ століттях

2. Розвиток матеріалістичних ідей в Україні. Філософія І. Франка

Обґрунтування і поширення матеріалістичного світогляду пов'язане з діяльністю революціонерів-демократів: Т. Шевченко, М. Вовчок, М. Гулак, П. Мирний, Ю. Федькович, М. Драгоманов, І. Фесенко, О. Потебня, І. Франко, М. Подолинський, П . Грабовський, М. Павлик, Л. Українка, М. Коцюбинський. Для їх поглядів характерний матеріалізм, атеїзм, раціоналізм і в деяких випадках - позитивізм. Проте, навіть через раціоналізм простежується екзистенціальний характер і ірраціонали-стичні особливості стилю української філософії. Приклад тому - філософія І. Франка.

Іван Якович Франко (1856-1916) народився в селі на Галичині, закінчив сільську школу і Дрогобицьку гімназію, вчився на філософському факультеті Львівського університету, вищу освіту закінчив у Чернівецькому університеті. Зі студентських років і до кінця свого життя брав активну участь у революційній визвольній боротьбі. Його революційно-демократичні погляди ґрунтувалися на діалектичних ідеях: "Теперішній економічний стан, - писав він, - не є вічне незмінним. Він виник у формі історичного розвитку і також повинен впасти, звільнити місце іншому, більш вдосконаленому, більш людяному суспільному ладові. Я переконаний, що велика світова революція поступово знесе теперішній порядок і встановлює новий"'. В своїх філософських творах: "Думки про еволюцію в історії людства", "Що таке прогрес?", "Щирість тону і щирість переконань", "Кілька слів про те, як упорядкувати і вести нами народні видання", "Наука і її відношення до трудящих класів". Франко прагне з'єднати матеріалізм із діалектикою. Причину існування, єдності і зміни світу він вбачає в саморушній матерії: "Ми тепер знаємо, - пише він, що ні тьма ні світло не є ізольованими тілами, а тільки сильним або більш слабким рухом часток матерії, що заповнює увесь світ, ми знаємо тепер, що якщо була у світі матерія, то не було необхідності окремо створювати світло, тому що, рухаючись, матерія повинна була світитися"2. Відстоюючи філософський монізм, Франко стверджував, що необхідно відкинути подвійність в природі і стояти в єдності (монізм), тобто треба визнавати, що матерія і сила - одна суть, що дух і тіло - одна суть. Процес розвитку матерії філософ розумів як суперечливий процес перетворення простого в складне. Досягши певного етапу у своєму розвитку, матерія здобуває властивість мислити. Звертаючись "до матерії-природі", поет писав:

"Той максимум, що змогла створити ти - то людина".

Пізнання філософ розглядав як складний процес відбиття об'єктивного світу у свідомості людей. Джерелом наших знань, на його думку, є почуттєві дані (сенсуалізм), на основі яких виникають абстрактні поняття. Але в ряді випадків він схиляється до раціоналістичного тлумачення джерел пізнання, стверджуючи, наприклад, що математика створює всі свої правила сама із себе.

Поет - громадянин і патріот важко переживав соціальний і національний гніт свого народу:

Як я люблю тебе, мій рідний краю,

Як я красу твою, твій люд.

Як гаряче молюся і бажаю

Для твого щастя свій віддати труд!

Як радо я життя свого зречуся,

І щастя, і вдохновления, й житла.

Прийму все горе, в муках і скінчуся,

Щоб тільки ти не знав руїн й зла