Розділ «Тема: ФІЛОСОФІЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ І НОВОГО ЧАСУ»

План

1. Антропоцентризм філософії епохи Відродження

2. Основні особливості Європейської філософії XVII— XVIII століть

3. Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу

4. Механістична наукова картина світу

1. Антропоцентризм філософії епохи Відродження

Антисхоластичний характер філософії.

Натурфілософія епохи Відродження.

Пантеїзм і нова методологія стимулюють вивчення природи. Природа знову стає об'єктом філософського аналізу "Революційним актом, яким дослідження природи заявило про свою незалежність і як би повторило лютеровське спалення папської булли, було видання безсмертного твору, у якому Копернік кинув - хоча і нерішуче і, так сказати, лише на смертному одрі - виклик церковному авторитету в питаннях природи. Звідси починає своє літочислення звільнення природознавства від теології"1. Енгельс має на увазі відому працю Миколи Коперніка (1473-1543) "Про обертання небесних сфер", у якому обґрунтовується геліоцентрична модель сонячної системи. Вчення Коперніка спростувало багатовікову геоцентричну (від Тея" - Земля) традицію Арістотеля - Птолемея, стало вихідним пунктом розвитку нової астрономії і фізики. В філософії геліоцентризм став відправним пунктом формування нової методології природознавства. Якщо раніше панувала гносеологічна установка, відповідно до якої видиме ототожнювалося з дійсним, то у вченні Коперніка вперше реалізується протилежний принцип - видиме не є вірогідність, а є "переверненим" відображенням схованої за явищами сутності. Якщо Галілео Галілей (1564-1642) і Іоганн Кеплер (1571-1630) математично і експериментально довели правильність ідеї геліоцентризму, то заслуга філософського осмислення цієї ідеї належить Джордано Філіп-по Бруно (1548-1600), який стверджував, що існують незлічимі сонця, незліченні землі, які кружляються навколо своїх сонець, подібно тому, як наші сім планет кружляються навколо нашого. В 1592 році, потрапивши в руки інквізиції, після катувань Д.Бруно підтвердив: "Вважаю, що в кожному із цих світів існують моря, ріки, гори, прірви, вогонь, тварини, дерева..." Про одну із книг Джордано Бруно переляканий схоласт говорить філософові: "Подібного роду твердженнями ви хочете перевернути світ нагору дном!" На що філософ відповідає: "Тобі здається, що було б погано, якби хто-небудь захотів перевернути нагору дном перевернений світ?" У натурфілософії Д.Бруно міцні елементи матеріалізму і діалектики, він обґрунтовує принципи заповнюваності Вселеної матерією, єдності матерії і життя, саморуху матерії. Джордано - філософ і поет - так виражає принцип загальності та невинищуванності руху:

Покоя нет - все движется, вращаясь,

На небе иль под небом обертаясь

И всякой вещи свойственно движенье,

Близка она от нас иль далека,

И тяжела она или легка.

И все быть может, в том же направленье

И тем же шагом вверх и вниз идет.

Пока себе единства не найдет.

Так море бурное колеблется волнами,

То опускаясь вниз, то вверх идя горой