Розділ «Тема: ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ФІЛОСОФІЇ»

План

1. Діалектичний характер процесу пізнання

1.1. Протиріччя об'єктивного і суб'єктивного в пізнанні

1.2. Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні

1.3. Протиріччя абсолютної і відносної істини 2. Специфіка наукового пізнання

1. Діалектичний характер процесу пізнання

1.1. Протиріччя об'єктивного і суб'єктивного в пізнанні

1.2. Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні

Друге протиріччя - протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні.

У процесі пізнання виділяють два рівня або дві сторони: почуттєву і раціональну (Дивись схему 20)

Будь-яке пізнання починається з почуттєвого споглядання. Органи почуттів - це канали, вікна нашої свідомості у відкритий зовнішній мир. Почуттєвий досвід оформляються у відчуттях, сприйняттях та уявленнях.

Відчуття - це відбиття окремих властивостей, якостей, предметів об'єктивного світу, що безпосередньо впливають на органи почуттів.

Відчуття - вихідний пункт пізнання, нерозкладний його елемент.

Якісну розмаїтість відчуттів називають їхньою модальністю. По модальності відчуття діляться на: дотикальні, зорові, слухові, вібраційні, температурні, нюхові, смакові, больові; відчуття рівноваги, прискорення, м'язово-суглобні, відчуття процесів, що відбуваються у внутрішньому середовищі організму - органічні відчуття і інші.

З різноманітних відчуттів у суб'єкта складається цілісний конкретно-почуттєвий образ об'єкта - сприйняття.

Уявлення - це вища форма почуттєвого відбиття у вигляді образного знання про об'єкти, що безпосередньо не сприймані в цей момент. Фізіологічною умовою уявлень є збереження в пам'яті слідів минулих впливів і їхня актуалізація (пригадування) у цей момент.

Людина, як істота вільна і творча, здатна відірватися від безпосередньої даності в пізнанні. Ця здатність розвивається у вигляді розуму або мислення. Основу мислення становить процес абстрагування. Абстракція - (від лат. abstractio - відволікання) - процес виділення загального, істотного і існування цієї ідеальної сутності (абстракту) у свідомості окремо від конкретних образів.

Відбиття абстрактної сутності об'єкта оформляється в понятті (у мові - в слові). Завдяки абстрагованості одним поняттям людина позначає безліч різноманітних конкретних об'єктів, що мають різний вид, але одну сутність. Наприклад, поняттям "людина" ми позначаємо і великого і маленького, і молодого, і старого, і чоловіка, і жінку, людину намальовану і зображену на фотографії і т.д., оскільки в нашім розумінні людини сконцентровані лише самі істотні якості і ознаки. Завдяки здатності до абстракції людина обмеженою кількістю слів, позначає нескінченну розмаїтість явищ навколишнього світу. Якщо поняття позначає об'єкт, то судження - це висловлення про об'єкт, а умовивід - це логічна операція, у процесі якої із двох або більше суджень роблять висновок.

Як взаємозалежать в процесі пізнання почуттєві конкретні образи і абстрактні поняття? Різноманіття відповідей на це питання можна звести до трьох основних позицій.