Розділ «1.3. Філософія Давнього Китаю. Конфуціанство.»

В давньокитайській філософії виділяються дві найбільш відомі школи, які значно вплинули на світосприймання і життя китайців і не тільки їх: даосизм (навчання Лао-Цзи про дао - шляхи речей) і конфуціанство.

Конфуціанство назване ім'ям автора вчення - Кун Цю або Кун-Цзи - вчитель Кун (551-479 pp. до н.е.), який прославився як педагог та суспільний діяч. В школі Конфуція викладалося чотири дисципліни: мораль, мова, політика і література, що свідчить про гуманітарний, гуманістичний характер навчання.

Конфуція не займають проблеми онтології і космогонії:" Не знаючи ще, що таке життя, як можна знати, що таке смерть?"; "Не вміючи служити людям, як можна служити духам?"

В центрі уваги - проблеми людини, його розумового і морального складу. Людина в будь-якому віці повинна прагнути до самовдосконалення, до досягнення ідеалу - шляхетного чоловіка (цзюань-цзи). Шляхетного - не по походженню, а завдяки вихованню в собі високих моральних якостей. "Шляхетна людина рухається нагору, а низька людина рухається вниз".

Вчитель сказав:

Чи не радісно

Вчитися і постійно вдосконалюватися? І чи не приємно

Бачити друга, який йде здалеку?

Чи не та шляхетна людина,

Яка не досадує, що не відома людям .

Шляхетна людина повинна володіти жень або п'ятьома чеснотами: "п'ять постійностей" людинолюбством ("чого не бажаєш собі, того і не роби іншим"); почуттям обов'язку, благопристойністю, розумністю і правдивістю. До них варто додати, так звані п'ять зв'язків:

Правителя і підданого, пана і слуги.